Взаємозв’язки архетипу та діяльності: соціально-філософський аспект

Abstract

У статті розглянуто поняття і сутність архетипу та діяльності як взаємопов’язаних соціально детермінованих феноменів. Наголошено на проблематичності формально-логічного аналізу цих понять і необхідності розгляду їх діалектичних зв’язків у системі суспільної (колективної) свідомості та несвідомого. Суспільство представлене як колективний організм, в якому діяльність зумовлена впливом суспільної свідомості і несвідомого і навпаки. Як об’єктивну проєкцію реалізації взаємовпливу архетипу та діяльності представлено онтологічно-праксеологічну модель аналогії онтогенетичного (як вікового) та філогенетичного (як історичного) розвитку людини і людства. Використано терміни «космоцентризм», «теоцентризм», «антропо-центризм» та «техноцентризм» як маркери втілення в універсальних етапах програми розвитку людства як живого біосоціального організму певних зовнішніх, структурно-організаційних завдань діяльності. Як суб’єктивну проєкцію реалізації взаємовпливу архетипу та діяльності представлено антропологічно-аксіологічну модель єдності сутнісних сил людини, які визначено як архетипи. Серед них названо дух, душу, розум, розсудок, волю та тіло, наголошено на їхній функції реалізації цінностей як ідеалів діяльності, що змінюють соціальну дійсність. Сформульовано визначення персональної архетипно-ціннісної матриці, характерної для окремого суб’єкта як потенційної особистості й об’єктивного «архетипного історичного соціокультурного контексту», з яким архетипно-ціннісна матриця взаємодіє як програма діяльності. Проаналізовано взаємозв’язок та відмінність макро, мезо та мікрорівнів реалізації архетипних засад діяльності, наголошено, що потенційна діяльність соціальних суб’єктів у координатах об’єктивного архетипного контексту трансформується згідно з характеристиками окремих (персональних) архетипно-ціннісних матриць. Наголошено, що єдність протилежностей об’єктивного та суб’єктивного у взаємозв’язку архетипів та діяльності створює цілісність суспільств та соціумів як феноменальних акторів соціальних процесів.

The article considers the concept and essence of “archetype” and “activity” as interrelated socially determined phenomena. The problems of formal-logical analysis of these concepts and the need to consider their dialectical connections in the system of social (collective) consciousness are emphasized. Society is presented as a collective organism in which activity is due to the influence of social consciousness and unconsciousness and vice versa. The ontological-praxeological model of the analogy of ontogenetic (as age) and phylogenetic (as historical) development of man and humanity is presented as an objective projection of the realization interaction of archetype and activity. The terms “cosmocentrism”, “theocentrism”, “anthropocentrism” and “technocentrism” are used as markers of embodiment in the universal stages of the program of human development as a living biosocial organism of certain external, structural and organizational tasks. The anthropological-axiological model of the unity of essential human forces, which are defined as archetypes, is presented as a subjective projection of the realization interaction of archetype and activity. Among them are named spirit, soul, mind, reason, will and body, emphasis is placed on their function of realization of values as ideas of activity that change social reality. The definition of the “personal archetypal-value matrix” characteristic of an individual subject as a potential person and the objective “archetypal historical socio-cultural context” with which the personal archetypal-value matrix interacts as a program of activities are formulated. The interrelation and difference macro, meso and micro levels of realization of archetypal bases of activity are analyzed, it is emphasized that potential activity of social subjects in coordinates of objective archetypal context is transformed according to characteristics of separate (subjective) archetypal-value matrices. It emphasizes, that the unity of the opposites of the objective and the subjective in the relations of archetypes and activities creates the integrity of societies and communities as phenomenal actors of social processes.