Гарантії забезпечення процесуальних прав учасників адміністративного судочинства в Україні

Abstract

Дисертація є першим у адміністративно-процесуальній науці монографічним дослідженням гарантії забезпечення процесуальних прав учасників адміністративного судочинства.У науковому дослідженні здійснено комплексний аналіз теоретико-правових засад гарантування процесуальних прав учасників адміністративного судочинства та виокремлено основні напрямки подальшої їх інтенсифікації та диференціації, визначено правову природу процесуальних прав учасників адміністративного судочинства в якості об’єкта гарантування з урахуванням правозастосовчої діяльності.Обґрунтовано можливість визначення сутності гарантій процесуальних прав учасників адміністративного судочинства через їх позиціонування в якості: а) інституту адміністративно-процесуального права; б) елементу правового статусу учасників адміністративного судочинства. Встановлено, що гарантії процесуальних прав учасників адміністративного судочинства як інститут адміністративно-процесуального права, змістовно включає систему відносно відокремлених від інших і пов’язаних між собою правових норм, які визначають умови, засоби та способи забезпечення правомочностей, яких надано суб’єктам, що набули статусу учасника адміністративного судочинства для досягнення їх інтересів та мети адміністративного судочинства.З’ясовано, що одна й та ж особа може набувати як одного й того ж, так і різного правового статусу учасника адміністративного судочинства під час розгляду різних конкретно визначених публічно-правових спорів. При цьому, особа за наявності юридичної підстави її участі у розгляді та вирішенні адміністративними судами конкретної справи у судовому процесі набуває правового статусу характерного для конкретного учасника адміністративного судочинства. З іншого боку, незалежно від того, хто набуває правового статусу учасника адміністративного судочинства, сукупність елементів якими його детерміновано не є змінними та залежать виключно від конструкції адміністративного процесуального законодавства.Сформульовано визначення поняття гарантії забезпечення процесуальних прав учасників адміністративного судочинства як системи соціально-економічних, політичних, юридичних заходів, яких спрямовано на забезпечення можливої або дозволеної поведінки особи під час її участі в адміністративному судочинстві для забезпечення приватних інтересів особи, з однієї сторони, та досягнення мети адміністративного судочинства – з іншої.Розвинуто наукові уявлення щодо класифікації гарантії процесуальних прав учасників адміністративного судочинства на підставі поєднанні критеріїв правового статусу конкретного учасника адміністративного судочинства та об’єму наданих процесуальних прав шляхом виокремлення: 1) гарантій загальних процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі; 2) гарантій спеціальних процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі; 3) гарантій процесуальних прав осіб, які є іншими учасниками адміністративного процесу на підставі займаної посади в апаратові суду; 4) гарантій процесуальних прав осіб, які є іншими учасниками адміністративного процесу та не віднесені до апарату суду.Запропоновано використання підходу до класифікації гарантій забезпечення процесуальних прав учасників адміністративного судочинства через виокремлення: 1) нормативно-статусних гарантій та 2) інституційно-організаційних гарантії.Визначено поняття процесуальних прав учасника адміністративного судочинства в якості елементу процесуального статусу як гарантованої законом міри можливої або дозволеної поведінки особи під час її участі в адміністративному судочинстві.Проаналізовано нормативно-статусні гарантії забезпечення процесуальних прав, якими визначено: статус учасників справи, порядок набуття статусу та підстави залучення їх до розгляду справи, а також порядок та умови здійснення процесуальних прав, а інституційно-організаційні гарантії виражаються через форми взаємодії із суб’єктами, уповноваженими забезпечувати процесуальні права учасників справи. Охарактеризовано теоретичні та практичні особливості набуття статусу учасника справи, порядок та процесуальні форми залучення окремих учасників справи до участі справі.Удосконалено загальні положення, які характеризують гарантії процесуальних прав учасників адміністративного судочинства шляхом виокремлення таких ознак: це система соціально-економічних, політичних, юридичних умов, способів та засобів (в подальшому доцільно використати для позначення «умов, способів та засобів» термін «заходи»); заходи, через які виражено зміст гарантій, спрямовано на забезпечення фактичної реалізації та охорону прав, які об’єктом гарантування; вказані заходи детермінують наявність рівних можливостей при вступі суб’єкта права у конкретні правовідносини; вказані заходи є забезпечувальною системою правових та соціальних механізмів, яку сформовано в конкретній державі відповідно до наявного стану розвитку суспільних відносин.Виокремлено форми вступу законного представника до участі у судовому процесі: 1) самостійний вступ до участі у справі; 2) залучення адміністративним судом, яке може бути обов’язковим та необов’язковим (факультативним). Охарактеризовано процесуальні підстави вступу законного представника до участі у справі в кожному з виокремлених випадків.Надано теоретичне обґрунтування співвідношення самопредставництва та представництва з зазначенням: недоцільності їх ототожнення та вираження одне через інше; відмінностей цих правових явища залежно від підстав виникнення, підтвердженням повноважень, а також переліку осіб, якими вони можуть здійснюватися.Набули подальшого розвитку положення щодо групування нормативно-правових актів, якими сформовано основу для застосування гарантій процесуальних прав учасників адміністративного судочинства через віднесення до них тих, що а) визначають статус учасників адміністративного судочинства та окреслюють їх процесуальні права в якості об’єкта гарантування; б) конкретизують зміст нормативно-статусних та інституційно-організаційних гарантій забезпечення процесуальних прав учасників адміністративного судочинства; в) детермінують правомірність дій, яких пов’язано з гарантуванням процесуальних прав учасників адміністративного судочинства.Сформульовано рекомендації щодо розуміння нормативно-статусних гарантій забезпечення процесуальних прав осіб, які є учасниками адміністративного судочинства на підставі займаної посади в апаратові суду в якості заходів, яких спрямовано на: 1) особливий порядок призначення та звільнення; 2) особливий порядок залучення до розгляду адміністративної справи; 3) можливість притягнення до відповідальності осіб, які проявляють неповагу або іншим чином неетично ведуть себе по відношенню до працівників апарату суду, які є учасниками адміністративного судочинства; 4) особливий порядок державного захисту працівників апарату суду, які є учасниками адміністративного судочинства; 5) можливість підвищення кваліфікації працівників апарату суду, які є учасниками адміністративного судочинства тощо.До гарантій забезпечення процесуальних прав окремих учасників адміністративного судочинства запропоновано віднести заходи, яких спрямовано на процесуальну взаємозамінюваність секретаря судового засідання, судового розпорядника та помічника судді.Обґрунтовано тезу щодо необхідності гарантування процесуальних прав помічника судді через: 1) встановлення можливості для нього заявляти самовідвід та відвід на одному рівні з іншими учасниками адміністративного судочинства; 2) призначення на посаду та звільнення з посади помічника судді керівником апарату відповідного суду, що дозволять уникнути плутанини з обов’язковим поданням судді як підстави для призначення та звільнення цього працівника апарату суду.Розвинуто наукові положення щодо змістовного наповнення гарантій забезпечення процесуальних прав заходами, яких спрямовано на: створення умов, що сприяють реалізації прав; охорону прав від порушень зі сторони кого б то не було; процес реалізації і захист цих прав від вже здійсненого реального їх порушення; відновлення порушених прав на всіх стадіях правореалізуючого процесу.Аргументовано необхідність затвердження Вищою радою правосуддя Положення про підготовку та періодичне навчання працівників апарату суду у Національній школі суддів України та Концепції єдиної програми державного захисту осіб, які беруть участь в здійсненні судочинства.У дисертації сформульовані й інші теоретично обґрунтовані пропозиції про вдосконалення актів чинного антикорупційного законодавства в частині функціонування інституту антикорупційного декларування.