Особливості дефінування поняття «соціальна згуртованість»: від широкого до вузького розуміння

Abstract

Стаття присвячена системному аналізу наявних дефініцій поняття «соціальна згуртованість» крізь призму авторського методологічного підходу у вузькому та широкому розумінні. Автор послідовно аналізує переваги та недоліки найбільш відомих та вживаних визначень соціальної згуртованості, концептуалізуючи її розуміння у широкому та вузькому сенсі. На прикладі аналізу визначень соціальної згуртованості, розроблених дослідниками мережі соціальної згуртованості, а саме К. Фонсекою та групою дослід- ників проєкту «Радар соціальної згуртованості», автор підсумовує, що розуміння соціальної згуртованості у широкому сенсі спрямовано на максимальне охоплення усіх можливих її складників без диференціації на компоненти та умови соціальної згуртованості. Вузьке розуміння соціальної згуртованості, що розкрито на прикладі аналізу дефініцій Дж. Чана та М. МакКрекена, засновано на виключно сутнісних компонентах поняття, тоді як умови виникнення соціальної згуртованості та її функції вилучені з дефініції. Автор підсумовує, що аналіз наявних дефініцій соціальної згуртованості засвідчує наявність низки метдологічних проблем, серед яких слід назвати складнощі визначення дослідниками родового поняття соціальної згуртованості; дискусійність вичерпності (невичерпності) видових відмінностей соціальної згуртованості; змішане застосування компонентів соціальної згуртованості, її чинників, умов та функцій; відсутність чіткого розуміння соціальних рівнів «присутності» соціальної згуртованості (макро, мезо, мікро). У статті наголошено на актуальності синтезу під- ходів до визначення соціальної згуртованості як соціального процесу та соціального факту. Це, на думку автора, дасть змогу розкрити сутнісну природу соціальної згуртованості одночасно як соціального процесу та соціального результату, підкреслюючи динамічну природу її постійного (від)творення у суспільстві (макрорівні) та на рівні окремих соціальних спільнот (мезорівень). Підсумовано, що найбільш вдалою перспективою подальшої концептуалізації соціальної згуртованості є площина теорій соціологічного синтезу, які відповідають «вимогам» одночасної присутності соціальної згуртованості на різних рівнях соціальної системи, а також її структурним, діяльнісним та ціннісно-нормативним проявамThe article is dedicated to the systematic analysis of the existing definitions of the concept “social cohesion” through the prism of the author’s methodological approach in a narrow and broad sense. The author consistently analyzes the advantages and disadvantages of the most well-known and used definitions of social cohe-sion, conceptualizing its understanding in a broad and narrow sense. On the example of the analysis of social cohesion definitions, developed by researchers of the Social Cohesion Network, X. Fonseca and a group of researchers of the project “Social Cohesion Radar” the author concludes that the understanding of social cohesion in a broad sense aims to maximize coverage of all possible cohesion components. The narrow understanding of social cohesion, revealed on the example of the analysis of J. Chan’s and M. McCracken’s definitions, is based solely on the essential components of the concept, while the conditions of social cohesion and its functions are removed from the definition. The author concludes that the analysis of existing definitions of social cohesion indicates the presence of a number of methodological problems, including: the difficulty of defining the generic concept of social cohesion; debatability of exhaustiveness (inexhaustibility) of spe-cies differences of social cohesion; mixed use of components of social cohesion, its factors, conditions and functions; lack of clear understanding of social levels of social cohesion presence (macro, meso, micro). The article emphasizes the relevance of the synthesis of approaches to the definition of social cohesion as a social process and a social fact. This, according to the author, will reveal the essential nature of social cohesion both as a social process and a social result, emphasizing the dynamic nature of its constant reproduction in society (macro level) and at the level of social communities (meso level). It is concluded that the most successful prospect of further conceptualization of social cohesion is the plane of theories of sociological synthesis, which meet the “requirements” of the simultaneous presence of social cohesion at different levels of the social system, as well as its structural, activity and value-normative manifestations.