Види психологічного насильства в кримінальному праві України

Abstract

У статті досліджено види психологічного насильства, їхні кримінально-правові характеристики та способи прояву, а також проведено аналіз статей Кримінального кодексу України (далі – КК України), у яких вони прямо чи опосередковано відображені. Особлива увага приділена погрозі, переслідуванню (сталкінгу), залякуванню, приниженню честі та гідності, а також іншим видам пси- хологічного насильства, що спрямовані на обмеження волі особи або завдання їй моральних страждань. Встановлено, що погрозу в кримінальному праві України становить суспільно небезпечне діяння, що полягає у переданні від одного суб’єкта до іншого у вербальній або невербальній формі інформації, яка містить обіцянку (реальну чи удавану) заподіяти в майбутньому передбачену законом шкоду з метою залякування, за наявності достатніх підстав припускати можливість її реалізації. У цьому контексті погроза розглядається не лише як мовленнєвий акт, а як складне соціально-психологічне та кримінально-правове явище, яке включає інтелектуальний та комунікативний компоненти. Зазначено, що термін «погроза» у КК України використовується досить широко та має багатофункціональний характер. Детальний аналіз проведено на прикладі ст. 129 «Погроза вбивством» та ст. 195 «Погроза знищення майна» КК України. Спільною рисою обох складів є їх формальний характер: злочин вважається закінченим з моменту доведення погрози до відома потерпілого за умови її реальності, незалежно від фактичного настання шкоди. Також досліджено такий вид психологічного насильства як переслідування (сталкінг). Дана форма психологічного насильства наразі недостатньо чітко врегульована в національному законодавстві, проте активно обговорюється в наукових та законодавчих колах. За пропонованим проєктом Закону «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» щодо встановлення відповідальності за злочинне переслідування (сталкінг)» No 12088, надано визначення злочинному переслідуванню (сталкінг), проте воно має декілька недоліків, зокрема обмежується віднесенням виключно до форм психологічного домашнього насильства, що суттєво звужує його зміст, а також коло можливих форм протиправної поведінки зводиться лише до нав’язливої уваги у формі стеження чи неодноразового перебування поблизу місця проживання потерпілої особи. Проаналізовано і такі види психологічного насильства як приниження та залякування. Під приниженням розуміється умисне приниженні честі, гідності чи соціальної цінності особи шляхом словесних образ, знецінення, висміювання, демонстративного ігнорування або інших форм вербального чи невербального впливу, здатних викликати у потерпілого почуття меншовартості, емоційної залежності чи психічних страждань. В той час залякування – це дії, спрямовані на створення у потерпілої особи відчуття страху за власну свободу, особисту безпеку, а також за сво- боду й безпеку близьких чи рідних осіб, стабільність сімейного становища або матеріального забезпечення. Крім того, зазначено, що психологічне насильство не обмежується вказаними видами, адже сучасний соціальний контекст зумовлює необхідність врахування й інших його різновидів, що активно обговорюються у міждисциплінарних дослідженнях та поступово набувають криміналь- но-правового значення, а саме газлайтинг, віктимблеймінг, мобінг, аб’юз, харасмент тощо.