Вплив «Братів-мусульман» на зовнішню політику Туреччини у ХХІ столітті

Abstract

З моменту свого заснування у 1928 році ісламістська асоціація «Брати-мусульмани» розвилась у потужну регіональну мережу, до якої входили політичні, громадські та військові підрозділи у багатьох країнах арабського світу. З приходом «арабської весни» 2011 року «Брати» нарешті отримали шанс очолити Єгипет. Це могло відіграти дуже вагому роль у посиленні позицій Туреччини в регіоні, оскільки ще за кілька років до революційних заворушень події на геополітичному просторі Близького Сходу яскраво вказували на формування братсько-катарсько-турецької політичної вісі. Повалення режиму Хосні Мубарака та прихід до влади «Братів» у Єгипті, а також прогнозоване падіння режиму Башара Асада в Сирії за певного перебігу подій доволі ймовірно могли утворити потужний союз ісламських держав сунітського толку, таких як Катар, Туреччина, Єгипет, Сирія, загальна міць яких не давала б жодної можливості Ізраїлю, Саудівській Аравії чи Ірану претендувати на серйозну вагу на Близькому Сході. Такі прогнози спровокували появу в керівництва Туреччини доволі серйозних регіональних амбіцій. Проте відсутність професіоналізму та навичок управління державою, велика ворожість з боку частини місцевих еліт та політичних опонентів зумовила те, що «Брати-мусульмани» втратили підтримку значної частини населення АРЕ. У липні 2013 року єгипетські військові здійснили переворот, скинули президента Мухаммеда Мурсі і визнали «Братів-мусульман» терористичною організацією. Ці події спричинили серйозну кризу в турецько-єгипетських стосунках, оскільки ідеологічна близькість «Братів» та правлячої в Туреччині Партії справедливості та розвитку слугувала основою для їх тривалої беззаперечної обопільної підтримки. У статті розглянуто динаміку відносин між Анка- рою та Каїром протягом останніх двох десятиліть, а також проаналізовано потужний вплив асоціації «Бра - ти-мусульмани» на зовнішню політику обох держав.

Since 1928, since its founding, the Muslim Brotherhood has developed into a powerful regional network that includes political, civic, and military units in many countries of the Arab world. With the beginning of the “Arab Spring” in 2011, the “Brothers” finally got a chance to lead Egypt. This could have played a crucial role in strengthening Turkey’s position in the region, as a few years before the revolution, geopolitical developments in the Middle East clearly pointed toward the formation of a Brothers-Qatari-Turkish political axis. The overthrow of Hosni Mubarak’s regime and the assumption to power of the Brothers in Egypt, as well as the predicted fall of Bashar al-Assad’s regime in Syria, could have formed a powerful alliance of Sunni Islamic states – Qatar, Turkey, Egypt, Syria – which would give no chance to Israel, Saudi Arabia or Iran to gain serious weight in the Middle East political space. Such opportunities caused serious regional ambitions of the Turkish leadership. However, a lack of professionalism in governing the country, as well as the hostility of the local elites and political opponents cased enormous distrust of the Islamism movement among the population of ARE. After six months of protests, іn July 2013, the Egyptian military staged a coup, overthrew President Mohammed Morsi, and called the Muslim Brotherhood a terrorist organization. These events caused a deep crisis in Turkish-Egyptian relations, as the ideological closeness of Turkey’s ruling Justice and Development Party and the Muslim Brotherhood provided the basis for their long-standing undeniable mutual support. This article examines the dynamics of relations between Ankara and Cairo over the last two decades; it analyzes powerful influence of the Muslim Brotherhood on the foreign policy of both countries.