Антропологічні та етико-естетичні детермінанти глобалізації культури

Abstract

Глобалізація, гармонізація близькі за своїм принципом сучасного бачення тих процесів, які можна охарактеризувати як стохастичні, деструктивні тощо. Глобалізація – це і є певна гармонізація, але вона не називається гармонізацією. Щоб вийти за межі економічних, політичних і геополітичних трансформацій, які описуються категоріями модернізації, транзиту, маргіналізації, транспозиції, перенесення технологій, потрібно знову-таки визначити висхідну антропологічну проблему трансформації посткомуністичного простору як проблему естетизації етики. Важливо визначити широкий метакультурний контекст глобалізації, який не можна однозначно охарактеризувати лише як етико-естетичний. Він потребує проміжного категоріального апарату, де епіцентром категоризації стає власне категорія «гармонія». Прописати якусь етичну, естетичну доктрину для геополітичного простору, глобалізаційних питань неможливо, визначити їх у рамках локального соціуму, пострадянського простору або ЄЕС, а потім спроектувати на міжкультурні відносини теж є нереальним, неможливим кроком радикальної глобалізації локального. Гармонія існує на правах контрпозиції економічної модернізації, трансформації, трансгресії й усім тим редуктивним механізмам, які приходять у пострадянський простір як макдоналізація, коли спрощені схеми продажу дешевого продукту (необов’язково їжі) стають механізмом ідентичності й зразка поведінки, діяльності споживання. Усі говорять про те, що зникають нації, зникають етнічні утворення, більше того, вони вигладжуються, спрощуються. Ці процеси приходять навіть в Азію. Ми можемо говорити лише про те, що не можна гостро протиставляти етнічні, національні контексти глобалізаційному простору. За будь-яким глобалізаційним витоком стоять усе ж таки тотальні національні інтереси, які належать певним надкраїнам, націям, державам.

Глобализация, гармонизация близкие по своему принципу современного видения тех процессов, которые можно охарактеризовать как стохастические, деструктивные и др. Глобализация – это и есть определенная гармонизация, но она не называется гармонизацией. Для того чтобы выйти за пределы экономических, политических и геополитических трансформаций, которые описываются категориями модернизации, транзита, маргинализации, транспозиции, переноса технологий, нужно опять-таки определить исходную антропологическую проблему трансформации посткоммунистического пространства как проблему эстетизации этики. Важно определить широкий метакультурный контекст глобализации, который нельзя однозначно охарактеризовать только как этико-эстетический. Он требует промежуточного категориального аппарата, где эпицентром категоризации становится собственно категория «гармония». Прописать какую-то нравственную, эстетическую доктрину для геополитического пространства, глобализационных вопросов невозможно, определить их в рамках локального социума, постсоветского пространства или ЕЭС, а затем спроецировать на межкультурные отношения тоже нереально, невозможно с помощью радикальной глобализации локального. Гармония существует на правах контрпозиции экономической модернизации, трансформации, трансгрессии и всем тем редуктивным механизмам, которые происходят в постсоветском пространстве как макдонализация, упрощенные схемы продажи дешевого продукта (необязательно пищи), становятся механизмами идентичности и образцом поведения, деятельности потребления. Все говорят о том, что исчезают нации, исчезают этнические образования, более того, они выглаживаются, упрощаются. Эти процессы приходят даже в Азию. Мы можем говорить лишь о том, что нельзя остро противопоставлять этнические, национальные контексты глобализационных пространств. Над любыми глобализационными процессами стоят все же тотальные национальные интересы, которые принадлежат определенным сверхстранам, нациям, государствам.

Globalization, harmonization are close by their principles of modern vision of those processes that can be characterized as stochastic, destructive, etc. Globalization is a certain harmonization, but it is not called harmonization. In order to go beyond economic, political and geopolitical transformations, which are described by the categories of modernization, transit, marginalization, transposition, transfer of technology, we must again determine the initial anthropological problem of transforming post-communist space as a problem of aesthetic ethics. It is important to define the broad metacultural context of globalization, which can not be unambiguously described only as an ethical and aesthetic one. It requires an intermediate categorical apparatus, where the category of “harmony” becomes the epicenter of categorization. It is impossible to register any moral, aesthetic doctrine for the geopolitical space, globalization issues, define them within the framework of the local society, the post-Soviet space or the EEC, and then project into intercultural relations, too, is impossible, impossible step of radical globalization of the local. Harmony exists on the rights of a counterposition of economic modernization, transformation, transgression and all those reductive mechanisms that come in the post-Soviet space like macdonalization, simplified schemes for selling a cheap product (not necessarily food), become mechanisms of identity and a pattern of behavior, consumption activities. Everyone says that nations are disappearing, ethnic formations are disappearing, moreover, they are being ironed out and simplified. These processes even come to Asia. We can only say that one can not sharply oppose the ethnic, national contexts of globalization spaces. Above all globalization processes there are still total national interests that belong to certain countries, nations, states.