Телесность в концепциях любви Сёрена Кьеркегора и Ролана Барта

Abstract

В статье исследуются концепции любви Сёрена Кьеркегора и Ролана Барта как содержащие психосоматическую идею субъекта. Для анализа выбраны тексты «Дневник Обольстителя» Сёрена Кьеркегора и «Фрагменты речи влюблённого» Ролана Барта как позволяющие реконструировать представления обоих философов о любви. Любовь показана как универсальное для носителя любого пола состояние (Р. Барт), которое можно воспроизвести искусственно (С. Кьеркегор) в психосоматическом измерении культуры. Также состояние любви показано как структурированное явление, которое обеспечивает целостность субъекта и интегрирует его в культуру. Выделены и рассмотрены такие элементы концепций любви, как типизированность состояния влюблённости, монологичность, слово как посредник в любви, тело как концентрация состояния любви, культурная и физиологическая универсальность любви. Подчёркивается тезис о роли телесности в формировании субъекта посредством сопряжения внешнего и внутреннего в единое целое посредством любви.

У статті досліджуються концепції кохання Сьорена К’єркегора та Ролана Барта як такі, що містять психосоматичну ідею суб’єкта. Для аналізу обрано тексти «Щоденник Спокусника» Сьорена К’єркегора та «Фрагменти промови закоханого» Ролана Барта як такі, що дають змогу реконструювати уявлення обох філософів про кохання. Кохання показане як універсальний для носія будь-якої статі стан (Р. Барт), який можна відтворити штучним шляхом (С. К’єркегор) у психосоматичному вимірі культури. Також стан кохання показаний як структуроване явище, що забезпечує цілісність суб’єкта, а також інтегрує його в культуру. Виділено та розглянуто такі елементи концепції кохання, як типізованість стану закоханості, монологічність, слово як посередник у коханні, тіло як концентрація стану кохання, культурна та фізіологічна універсальність кохання. Наголошується на тезі про роль тілесності у формуванні суб’єкта через зв’язок зовнішнього та внутрішнього в єдине ціле за допомогою кохання.

The concepts of love of Søren Kierkegaard and Roland Barthes as the one containing psychosomatic idea of the subject are probed in the article. For an analysis texts are chosen «Diary of Seducer» of Søren Kierkegaard and «Fragments of speech of falling» of Roland Barthes in love as allowing reconstructing the pictures of both philosophers of love. Love is sowed as universal for the transmitter of any floor the state (R. Barthes) which can be reproduced artificially (S. Kierkegaard) in the psychosomatic measuring of culture. Also the condition of love is shown to be the structured phenomenon which provides the integrity of the subject and integrates it into culture. Selected and considered such elements of conceptions of love as typical states of amorousness, monologue, word as a mediator is in love, body as concentration of love, cultural and physiological universality of love. The thesis of corporeity role in formation of the subject by means of external and internal concatenation into the unity by means of love is underlined.