Особливості застосування судами України практики ЄСПЛ в контексті захисту права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб юридичного захисту

Abstract

Дослідження присвячено аналізу правової сутності права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб юридичного захисту як основних прав людини, пов’язаних зі здійсненням правосуддя. У статті досліджується сутність і зміст понять «право на справедливий судовий розгляд» і «право на ефективний засіб юридичного захисту». Авторами також вивчається нормативне закріплення цих прав у міжнародному та національному законодавстві. Основна частина дослідження присвячена аналізу національної судової практики, пов’язаної із застосуванням рішень Європейського суду з прав людини щодо захисту вищеозначених прав. За результатами дослідження автори констатують, що національними судами у правозастосовній діяльності досить часто порушується право на справедливий суд. Автори роблять висновок, що під час здійснення судами правосуддя на національному рівні домінує формальний підхід судів до розгляду справ у контексті відсутності ефективного засобу захисту порушеного права сторони судового розгляду. Також резюмується значна кількість у національному правозастосуванні прямих та опосередкованих законодавчих обмежень і неформальних практик, що перешкоджають реалізації права громадян на справедливий судовий розгляд. Пропонується комплексний підхід до подолання зазначених проблем, який включав би в себе інституційний (оптимальна організація судової системи), нормативний (наявність якісно сформульованих на рівні юридичної техніки процесуальних норм) та правоосвітній (юридична обізнаність громадян щодо власних прав і механізмів їх захисту) складники.

The study examines the legal nature of the right to a fair trial and the right to an effective remedy as a fundamental human right related to the administration of justice. The article explores the essence and content of the concepts of “right to a fair trial” and “right to an effective remedy”. The authors also study the normative enforcement of these rights in international and national law. The main part of the study is devoted to the analysis of national jurisprudence related to the application of European Court of Human Rights judgments on the protection of the above rights. According to the results of the study, the authors state that the right to a fair trial is often violated by national courts in law enforcement activities. The authors conclude that the judicial process at national level is dominated by the formal approach of the courts to hear cases in the context of the absence of an effective remedy for the violated right of a party to trial. It`s also summarized that the considerable amount of direct and indirect legislative restrictions and informal practices that impede the exercise of the right of citizens to a fair trial in national enforcement. It is also summarized that it is often the formal approach of national courts when considering cases in which a person refers to ECtHR practice and/or the Convention, as well as the factual interpretation of individual decisions by the relevant judicial authorities that results in repeated appeals to the ECtHR, often with a positive outcome of such complaints. In order to minimize such situations, it is proposed to further develop, at the doctrinal level, recommendations and generalizations on the proper understanding and application of relevant ECtHR practices by national courts. The authors propose a comprehensive approach to overcoming these problems, which would includ institutional (optimal organization of the judicial system), regulatory (availability of qualitatively formulated procedural rules at the level of legal technology) and legal educational (legal awareness of citizens about their rights and mechanisms for their protection) parts.