Прояснение терминологического аппарата теории Н. Лумана, используемого при описании самореферентных систем

Abstract

В статье исследуются три разновидности самореферентных социальных систем, которые в концепции Никласа Лумана представляют собой несводимые друг к другу формы преобразования двойной контингентности: общество (коммуникация), интеракция и организация. «Общество» Н. Лумана интерпретировано как «общественные отношения», возникающие между людьми. Проанализирован концепт «функциональных систем», которые проявляются в обществе как в среде и описываются специальными терминологическими конструктами: «функции», «двоичные коды», «программы». Роль интеракций описана в статье как изменяющая, вносящая инновации в общество. Роль организаций представлена как институирующая общественные отношения. Соотнесены друг с другом термины «операционная замкнутость систем», «взаимопроникновение», «граница» и «структурное сопряжение», при этом «взаимопроникновение» интерпретировано как агент структурного сопряжения аутопойэтических единств. Самореференция объяснена как способность системы описывать саму себя и соотносить себя с собой. Выделенные исследователем формы самореферентных систем проанализированы сквозь призму введённых исследователем специфических терминологических конструктов, что позволило приблизиться к более глубокому пониманию терминологического основания исследований Н. Лумана.

У статті досліджуються три різновиди самореферентних соціальних систем, які в концепції Нікласа Лумана формами перетворення подвійної контингентності, які не можуть бути зведені одна до одної: суспільство (комунікація), інтеракція і організація. «Суспільство» Н. Лумана інтерпретовано як «суспільні відносини», що виникають між людьми. Проаналізовано концепт «функціональних систем», які проявляються в суспільстві як у середовищі й описуються спеціальними термінологічними конструктами: «функції», «двійкові коди», «програми». Роль интеракцій описана в статті як привнесення нового в суспільство. Роль організацій представлена як інституюча суспільні відносини. Співвіднесені один з одним терміни «операційна замкнутість систем», «взаємопроникнення», «межа» і «структурне сполучення», при цьому «взаємопроникнення» інтерпретовано як агент структурного сполучення аутопойетичних єдностей. Автореференція пояснена як здатність системи описувати саму себе і співвідносити себе з собою. Виділені Н. Луманом форми самореферентних систем проаналізовані крізь призму введених дослідником специфічних термінологічних конструктів, що дозволило наблизитися до глибшого розуміння термінологічної підстави досліджень Н. Лумана.

The article explores three varieties of self-referential social systems that, in Niklas Luhmann’s concept, represent irreducible forms of transformation of dual contingency: society (communication), interaction and organization. The “society” is interpreted as “social relations” arising between people. The concept of “functional systems”, which are manifested in environment of society, was analyzed and described by special terminological constructs: “functions”, “binary codes”, “programs”. The role of interactions is described in the article as changing, bringing innovations to society. The role of organizations is presented as institutive social relations. The terms “operational closure of systems”, “interpenetration”, “border” and “structural conjugation” are related to each other. The term “interpenetration” is interpreted as an agent of structural conjugation of autopoietic entities. Self-referencing is explained as an ability of system to describe itself and to correlate itself with itself. The forms of self-referential systems reviewed by the researcher were analyzed through the prism of specific terminological constructs introduced by the researcher, which made it possible to approach a deeper understanding of the terminological basis of N. Luhmann’s research.