Кримінально-правова характеристика зґвалтування за законодавством України та країн Південно-Східної Європи

Abstract

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню кримінально-правовоїхарактеристики зґвалтування за законодавством України та країн Південно-Східної Європи, за результатами якого сформульовано обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення норми про відповідальність за зґвалтування за КК України.

У першому розділі, присвяченому історико-правовим, теоретичним та методологічним засадам дослідження кримінальної відповідальності за зґвалтування за законодавством України та країн Південно-Східної Європи» на основі порівняльно-історичного підходу проаналізовано історичні юридичні норми щодо відповідальності за зґвалтування у законодавстві України та країн Південно-Східної Європи.

Досліджено генезису законодавства України та деяких країн Південно-Східної Європи щодо кримінальної відповідальності за зґвалтування зі стародавніх часів до сьогодення. Встановлено спільні та відмінні риси формування правових норм про зґвалтування.

На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що розвиток відповідальності за зґвалтування на території України можна прослідкувати за такими періодами: період права Руської держави – (IX – XIV ст.) та період литовсько-польського права (XIV – XVI ст.), що характеризувався встановленням протонорм щодо відповідальності за зґвалтування, а також значним впливом церкви як на самі норми, так і на покарання за зґвалтування, релігійні вчення набували з волі законодавця значення правових, які визначали норми поведінки та правове становище жінки; дуалістичний період – диференціація підходів щодо відповідальності за зґвалтування, а саме розширилось коло статевих посягань, була криміналізована підвищена відповідальність встановлювалася за зґвалтування неповнолітніх та інших залежних від винного осіб; право радянського періоду (перша половина ХХ століття – кінець ХХ століття) – стабілізація підходів щодо відповідальності за зґвалтування, відсутність значних змін у понятті зґвалтування; сучасний період (з 1991 р.). модернізація підходів щодо відповідальності за зґвалтування, концептуальні зміни у понятті зґвалтування.

Досліджено правові системи Албанії, Боснії і Герцеговини, Болгарії, Македонії, Чорногорії, Сербії, Хорватії, Румунії, Молдови та Словенії, що дало можливість з’ясувати особливості, характерні для національних правових системкраїн Південно-Східної Європи.

Ураховуючи специфіку дослідження зґвалтування, особливої уваги серед правових систем країн Південно-Східної Європи приділено Албанії. Це єдина країна серед країн Північно-Східної Європи (і в Європі взагалі), яка називає себе ісламською державою.

Зроблено висновок, що еволюція сучасних правових систем у Південно-Східній Європі являє собою історичний процес, в якому найрізноманітніші фактори опиняються у складній взаємодії. Особливий інтерес до даного регіону пов'язаний з тим, що Південно-Східна Європа включає в себе колишні республіки Югославії і колишні республіки Радянського Союзу. Крім того, в 1950-1980-ті рр. Болгарія була республікою у склади СРСР та довгий час залишалася складовою частиною соціалістичної правової сім'ї. Разом з тим, для нашого дослідження регіон Південно-Східної Європи є особливо змістовним з точки зору релігійної приналежності держав. Так, в регіоні присутні держави, де переважає як мусульманське населення (Албанія), так і католицьке населення (Хорватія) та православне населення (Болгарія). Крім того, деякі країни Південно-Східної Європи вже стали членами Європейського Союзу, що безсумнівно вплинуло на національні правові системи, в тому числі і на законодавчу техніку конструювання складу зґвалтування. Інші країни, зокрема, Молдова, підписали Угоди про асоціацію з ЄС та намагаються реформувати законодавство для успішної європейської інтеграції. Таким чином, регіон Південно-Східної Європи є багатокультурним та різноманітним середовищем, перед яким на сьогоднішній день постають виклики глобалізації та проблема імплементації в таке правове середовище міжнародно-правових норм та права ЄС.

Вироблено власний методологічний інструментарій компаративістського дослідження зґвалтування за законодавством України та країн Південно-Східної Європи. Виділено такі основні наукові методи дослідження зґвалтування за законодавством України та країн Південно-Східної Європи, як: діалектичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-юридичний, логіко-семантичний, які у поєднанні з іншими методами та пізнавальними процедурами являють собою методологічний базис для проведення дослідження кримінально-правової характеристики зґвалтування за законодавством України та країн Південно-Східної Європи.

Ураховуючи специфіку даного дослідження, зроблено акцент на порівняльно-правовому та порівняльно-історичному методах дослідження.

Другий розділ присвяченийхарактеристиці основного складу зґвалтування за законодавством України та країн Південно-Східної Європи. Проведеноаналіз основних термінологічних та змістовних аспектів зґвалтування як окремого виду злочину за кримінальним правом України та країн Південно-Східної Європи. З’ясовано, що у законодавстві більшості країн Південно-Східної Європи, відсутні всі елементи, що відповідають Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульській Конвенції).

Установлено, що на відміну від КК України, а також КК Хорватії, Чорногорії та деяких інших країн Південно-Східної Європи, де у тексті статті про зґвалтування міститься словосполучення «добровільна згода», переважна більшість КК країн Південно-Східної Європи містить юридичні конструкції зґвалтування, у яких наявна ознака насильства або погрози насильством (або ознака іншого примусу). Це, зокрема, Болгарія, Румунія, Словенія, Македонія, Боснія і Герцеговина, Республіка Сербська та округ Брчко.

Визначено, що основним безпосереднім об'єктом зґвалтування за кримінальним правом України та країн Південно-Східної Європи є статева свобода. Статева недоторканність як об'єкт зґвалтування має місце стосовно до потерпілих осіб, які або внаслідок свого віку, або певних психологічних особливостей не здатні самостійно прийняти рішення щодо згоди на статеві зносини. З’ясовано, що потерпілою особою від зґвалтування за кримінальним законом України та деяких країн Південно-Східної Європи може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі. У кримінальних кодексах деяких країн Південно-Східної Європи чітко зазначено, що потерпілою від зґвалтування може бути лише жінка (КК Албанії). Зроблено висновок, що для кваліфікації діяння як зґвалтування, не мають значення моральні якості потерпілої особи та (або) її спосіб життя.

З’ясовано об’єктивні ознаки зґвалтування за КК України та країн Південно-Східної Європи. На відміну від КК України, у КК деяких країн Південно-Східної Європи зґвалтування визначається як статевий акт (відносини, дія), що вчиняється під погрозою застосування сили і нападу на життя чи тіло жертви або інших близьких їй осіб (Федерації Боснії і Герцеговини, КК Республіки Сербської і КК округу Брчко).

Залежно від особливостей конструкцій об`єктивної сторони складів зґвалтування, всі країни Південно-Східної Європи поділено на дві основні групи: 1) ті країни Південно-Східної Європи, у КК яких закріплено норму про кримінальну відповідальність за статевий акт без згоди потеплілої особи (зґвалтування) (Україна, Хорватія, Чорногорія); 2) ті країни Південно-Східної Європи, у КК яких закріплено норму про кримінальну відповідальність за насильницькі статеві зносини (Македонія, Боснія і Герцеговина, Словенія). Крім того, встановлено, що у КК Хорватії є дві окремі норми, одна з яких передбачає відповідальність за статевий акт без згоди, а друга – за статевий акт шляхом застосування сили чи погрози негайним нападом на життя чи частину тіла потерпілого чи іншої особи.

Зроблено висновок, що ураховуючи відсутність у КК України норми про насильницький статевий акт без згоди, пропонується доповнити КК України статтею 152-1, якою передбачити кримінальну відповідальність за насильницьке зґвалтування.

З’ясовано, що суб’єктом зґвалтування за законодавством країн Південно-Східної Європи є фізична осудна (обмежено осудна) особа чоловічої або жіночої статі (за КК Болгарії, Албанії лише чоловічої статі), яка досягла на момент вчинення такого зґвалтування певного віку.

Установлено, що згідно з розумінням зґвалтування за КК Албанія, КК Болгарії та ін., суб`єктом цього злочину може бути лише чоловік. З’ясовано, що така норма у КК Албанії має глибоке коріння у релігійних поглядах населення, а саме напряму пов`язана з тим, що мусульмани становлять більшість серед населення Албанії.

У юридичній літературі країн Південно-Східної Європи є чимало праць науковців, присвячених суб`єкту вчинення зґвалтування. Особливий інтерес науковців привертає питання чи може зґвалтування бути вчинене юридичною особою.

На відміну від кримінального закону України, у тексті ст. 218 КК Румунії вказується, що статевий акт, будь-які інші дії проникнення можуть мати місце з "особою". З такого визначення румунського законодавця деякі румунські вчені роблять висновок, що будь-яка фізична особа, яка має певні ознаки, може бути активним суб'єктом зґвалтування.

Зроблено висновок, що суб'єктивна сторона зґвалтування за законодавством України і країн Південно-Східної Європи характеризується умисною формою вини у вигляді прямого умислу. Разом з тим, з’ясовано, що за чинним хорватським кримінальним законом зґвалтування може бути вчинено як умисно, так і з необережності.

У третьому розділіпроаналізовано кваліфікуючі ознаки зґвалтування за кримінальним законодавством України та країн Південно-Східної Європи.

Запропоновано поділити всі кваліфікуючі ознаки зґвалтування на чотири групи залежно від складових частин юридичних конструкцій складу злочину:

1) за ознаками об'єкта посягання, залежно від особи потерпілого/потерпілої: неповнолітня особа; особа, яка не досягла чотирнадцяти років; особи, яка перебуває з винним у родинних стосунках, в тому числі брата або сестри ; особа, яка перебувала під опікою, заступництвом, захистом, на вихованні або лікуванні у винного; особи, яка має психічне захворювання, тимчасовий або тривалий психічний розлад чи будь-який інший стан, внаслідок якого особа не здатна чинити опір; жінка, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

2) за ознаками об'єктивної сторони зґвалтування: зґвалтування жорстоким і особливо принизливим способом; зґвалтування із застосуванням або погрозою застосування зброї; із погрозою пошкодження майна особи або її родичів; із погрозою розкриття будь-яких відомостей, що стосуються особи потерпілої чи її родичів, які можуть завдати шкоди честі та репутації такої особи або її родичів; із застосування насильства або погрози насильства; за наслідками: а) вагітність потерпілої жінки; б) тяжка шкода здоров'ю; смерть; в) самогубство потерпілої або замах на самогубство; г) умисне зараження венеричним захворюванням; умисне зараження СНІДом; д) «інші тяжкі наслідки»;

3) за ознаками суб`єктивної сторони (залежно від мети вчинення зґвалтування): з метою втягнення у подальші дії розпусти чи проституції (Болгарія); з метою виготовлення порнографічного матеріалу;

4) за ознаками суб'єкта зґвалтування:рецидивіст; особа, яка вчинила зґвалтування повторно; зґвалтування, вчинене двома або більше особами.

Установлено, що на відміну від КК України, жорстокий і особливо принизливий спосіб вчинення зґвалтування зазначені в якості кваліфікуючої ознаки у ч.2 ст. 170 КК Словенії; ч. 3 ст. 178 КК Сербії; ч.3 ст. 186 КК Північної Македонії; ч.4 ст. 204 КК Чорногорії. Законодавство Молдови називає подібну ознаку, а саме зґвалтування, поєднане з катуваннями потерпілої (потерпілого) (п. f ч. 2 171 КК Молдова).

Запропоновано частину 4 ст. 152 КК України доповнити такою обтяжуючою обставиною, як «вчинення злочину жорстоким чи особливо принизливим способом».

Обґрунтовано, що зґвалтування, вчинене групою осіб, встановлено як кваліфікований вид зґвалтування в більшості країн Південно-Східної Європи (Молдова, Болгарія, Федерація Боснії і Герцеговини, Румунія, Словенія, Албанія; Сербія, Північна Македонія, Чорногорія, Румунія). Зґвалтування визнається вчиненим двома або більше особами, якщо у його вчиненні брали участь декілька (дві або більше) осіб, які, як правило, мають діяти як співвиконавці.

Установлено, що спільною тенденцією для законодавства та доктрини кримінального права України та країн Південно-Східної Європи є поступове впровадження міжнародних стандартів щодо конструювання кваліфікованих видів зґвалтування відносно подружжя. Відмінність полягає в різному наповненні переліків кваліфікованих видів зґвалтування за КК України та КК країн Південно-Східної Європи. На відміну від України, ще не у всіх КК країн Південно-Східної Європи впроваджено стандарти щодо криміналізації зґвалтування щодо подружжя, чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

З’ясовано, щозалежно від наслідків від вчиненого зґвалтування у законодавстві України та країн Південно-Східної названо такі кваліфікуючі зґвалтування ознаки: вагітність; тяжка шкода здоров'ю; смерть, самогубство потерпілої або замах на самогубство; умисне зараження венеричним захворюванням; з умисне зараження СНІДом; зґвалтування, яке призвело до «інших тяжких наслідків». Для інкримінування такої кваліфікуючої ознаки необхідно, щоб смерть жертви настала з необережності. Якщо смерть настала з необережності, але внаслідок умисного (прямого або непрямого умислу) вчинення дій, спрямованих на зґвалтування потерпілого, таке кримінальне правопорушення може бути кваліфіковане за правилами конкуренції норм.

З’ясовано, що філологічно така ознака як зґвалтування спеціальних потерпілих по-різному прописана у КК країн Південно-Східної Європи: шляхом використання фізичного або психічного розладу постраждалої особи або через глибокий розлад свідомості – ст. 103 КК Албанії; зловживаючи фактом психічного захворювання, тимчасовим або важким психічним розладом чи хворобою чи будь-яким іншим станом, внаслідок чого особа не здатна чинити опір - ст. 172 КК Словенії; скориставшись психічною хворобою, розумовою відсталістю чи іншим психічним розладом, інвалідністю чи іншим станом цієї особи, через який вона не здатна чинити опір – ч. 1 ст. 179 КК Сербії; Північна Македонія (ч. 4 ст. 186 КК Північної Македонії) Чорногорія (ст. 205 КК Чорногорії.

Запропоновано доповнити ч. 3 ст. 152 КК України такою обтяжуючою обставиною, як вчинення злочину: «щодо особи, яка має психічне захворювання, тимчасовий або тривалий психічний розлад чи щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані».

Встановлено, що до інших кваліфікуючих ознак складу зґвалтування за КК країн Південно-Східної Європи можна віднести зґвалтування особи, яка є родичом суб`єкта зґвалтування: родички по низхідній лінії (Болгарія), Албанія, родича прямої лінії споріднення, брата або сестри (Румунія); одного із членів сім'ї (Молдова).

Установлено, що в якості кваліфікуючої ознаки у всіх кодексах країн Південно-Східної Європи і України виступає вчинення злочину щодо неповнолітнього, а в якості особливо кваліфікуючої - його вчинення щодо особи, що не досягла 14-річного віку, якщо винна особа свідомо розуміла таку обставину як малолітній вік. У ряді країн Південно-Східної Європи зґвалтування неповнолітніх виділено у самостійний склад злочину.

Установлена певна спільність та відмінність кваліфікованих конструкцій зґвалтування за законодавством України та країн Південно-Східної Європи. З’ясовано, що спільною тенденцією кваліфікованих конструкцій зґвалтування за законодавством України та країн Південно-Східної Європи є поступове впровадження міжнародних стандартів щодо конструювання кваліфікованих видів зґвалтування. Зроблено висновок, що відмінність полягає в різному наповненні переліків кваліфікованих видів за КК України та КК країн Південно-Східної Європи.

З’ясовано, що на відміну від КК України, не у всіх КК країн Південно-Східної Європи впроваджено стандарти щодо криміналізації зґвалтування одним з подружжя по відношенню до другого з подружжя, чи колишнього з подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Разом з тим, за КК України не передбачено низку обставин в якості обтяжуючих, що можуть мати місце при вчиненні зґвалтування та значно впливати на ступінь суспільної небезпечності злочину, тому нами розроблено пропозиції щодо доповнення чинної редакції ст. 152 КК України.