Ґенеза та розвиток уявлень про природу «правової фікції» у вітчизняній та світовій юриспруденції
Завантаження...
Дата
2020
Автори
Невзоров, Ігор Львович
Невзоров, І. Л.
Nevzorov, Ihor L.
Nevzorov, I. L.
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса : Гельветика
Анотація
Актуальність статті полягає
в тому, що існування сучасної світової юриспруденції неможливе без
активного використання такого прийому юридичної техніки як
«правова (або юридична) фікція».
Про це свідчать багаточисленні
нормативно-правові акти та наукові дослідження більшості країн світу. Використання правової
фікції в багатьох галузях права
робить її універсальним засобом
подолання прогалин у законодавстві, слугує цілям вірного тлумачення нормативно-правових актів,
створює підґрунтя для подальшого
розвитку та вдосконалення наявних джерел права в кожній країні
окремо та в міжнародних правових актах. Крім того, такий техніко-юридичний прийом «правова
фікція» колись був широко розповсюджений у звичаєвому та релігійному праві. Визначено, що фікції
як засіб юридичної техніки активно використовується у всьому світі. Як ми вже згадували, юридичні
фікції з’явилися у сучасній світовій юриспруденції завдяки рецепції
давньоримського права, яка тривала довгі роки. Із розширенням
впливу права європейських країн
фікція дедалі отримувала розповсюдження та світове визнання як
ефективний прийом подолання відставань права від реалій життя.
Фікція активно застосовується в
міжнародних нормативно-правових
актах. Фікція є відомим прийомом
мислення, який складається в допущенні наявною відомої ненаявної
обставини, або навпаки, ненаявним
наявного, у вирішенні завдання
за допомогою хибного положення;
а юридична фікція в тісному сенсі – той самий прийом, але який
допускається об’єктивним правом
у відомих випадках. Своєю чергою,
потреба у її існуванні зумовлюється необхідністю: а) захисту визнаних справедливими вимог із боку
неповноправних осіб (наприклад,
іноземців), які шляхом фіктивного
допущення дорівнювалися до повноправних римських громадян і тим
самим могли повноцінно заявити
про свої права; б) захисту вимог, що витікають із нових ситуацій,
не передбачених попередніми процедурами. У цьому випадку урочисті
формули, якими надавалося право
на позов, видозмінювалися стосовно нових обставин; в) захисту
вимог, що визнаються лише на підставі преторського права і не втілюваних раніше в позовах у межах
традиційних правових норм.
The relevance of the article is that the existence of modern world jurisprudence is impossible without the active use of such a technique of legal technique as “legal (or legal) fiction”. This is evidenced by numerous regulations and scientific studies in most countries. The use of legal fiction in many areas of law makes it a universal means of overcoming gaps in the law, serves the purpose of correct interpretation of regulations, creates a basis for further development and improvement of existing sources of law in each country separately and in international law. In addition, such a technical and legal technique of “legal fiction” was once widespread in customary and religious law. It is determined that fiction as a means of legal technique is actively used around the world. As we have already mentioned, legal fictions appeared in modern world jurisprudence due to the reception of ancient Roman law, which lasted for many years. With the growing influence of European law, fiction has become more widespread and recognized worldwide as an effective way to overcome the gap between law and the realities of life. Fiction is actively used in international regulations. It is made that fiction is a known method of thinking, which consists in the assumption of an existing known non-existent circumstance, or, conversely, non-existent existing, in solving a problem with the help of a wrong position; and legal fiction in the narrow sense is the same technique, but which is allowed by objective law in certain cases. In turn, the need for its existence is conditioned by the need to: a) protect the recognized just claims of minors (such as foreigners), who by fictitious admission were equal to full Roman citizens and thus could fully assert their rights; b) protection of claims arising from new situations not provided for in previous procedures. In this case, the ceremonial formulas giving the right to sue were modified in relation to new circumstances; c) protection of claims recognized only on the basis of praetorian law and not previously embodied in lawsuits within the framework of traditional legal norms.
The relevance of the article is that the existence of modern world jurisprudence is impossible without the active use of such a technique of legal technique as “legal (or legal) fiction”. This is evidenced by numerous regulations and scientific studies in most countries. The use of legal fiction in many areas of law makes it a universal means of overcoming gaps in the law, serves the purpose of correct interpretation of regulations, creates a basis for further development and improvement of existing sources of law in each country separately and in international law. In addition, such a technical and legal technique of “legal fiction” was once widespread in customary and religious law. It is determined that fiction as a means of legal technique is actively used around the world. As we have already mentioned, legal fictions appeared in modern world jurisprudence due to the reception of ancient Roman law, which lasted for many years. With the growing influence of European law, fiction has become more widespread and recognized worldwide as an effective way to overcome the gap between law and the realities of life. Fiction is actively used in international regulations. It is made that fiction is a known method of thinking, which consists in the assumption of an existing known non-existent circumstance, or, conversely, non-existent existing, in solving a problem with the help of a wrong position; and legal fiction in the narrow sense is the same technique, but which is allowed by objective law in certain cases. In turn, the need for its existence is conditioned by the need to: a) protect the recognized just claims of minors (such as foreigners), who by fictitious admission were equal to full Roman citizens and thus could fully assert their rights; b) protection of claims arising from new situations not provided for in previous procedures. In this case, the ceremonial formulas giving the right to sue were modified in relation to new circumstances; c) protection of claims recognized only on the basis of praetorian law and not previously embodied in lawsuits within the framework of traditional legal norms.
Бібліографічний опис
Невзоров І. Л. Ґенеза та розвиток уявлень про природу «правової фікції» у вітчизняній та світовій юриспруденції / І. Л. Невзоров // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2020. - № 6. - С. 19-30.
Ключові слова
Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, legal fiction, rulemaking, presumption, techniques of legal technique, legal facts, legal relations, justice in law, truth in law, правова фікція, нормотворчість, презумпція, прийоми юридичної техніки, юридичні факти, правовідносини, справедливість у праві, істина у праві
Цитування
Невзоров І. Л. Ґенеза та розвиток уявлень про природу «правової фікції» у вітчизняній та світовій юриспруденції / І. Л. Невзоров // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2020. - № 6. - С. 19-30.