Суб’єкти забезпечення ґендерної політики в Україні

Abstract

Україна через свою законодавчу і державницьку діяльність уже досить давно намагається створити всі умови для того, щоб чоловіки та жінки мали рівні можливості для реалізації своїх прав в усіх сферах суспільного життя. Як відомо, декілька статей Основного Закону, серед яких – ст. 21, 24, 51, проголошують рівність усіх людей незалежно, зокрема, і від статі [1]. Але конституційні норми можуть бути звершені лише за умови подальшого їх впровадження в усій системі законодавства, а тому і реалізацію цих норм суб’єктами державного забезпечення і практичного втілення за допомогою відповідних інституційних механізмів. Питання, що таке суб’єкт, як це поняття співвідноситься із поняттями «суб’єкт права», «суб’єкт правовідносин» та зрештою «суб’єкт державного забезпечення» розкрила ця стаття. Через велику кількість органів, які займаються таким напрямом, виникають неузгодженості та колізії у правовому регулюванні. Виникнення колізій створює питання ефективності законодавства, адже саме узгодженість нормативно-правових актів є передумовою їх належного функціонування. Законодавчі колізії заважають нормальній, злагодженій роботі правової системи, нерідко порушують права громадян, позначаються на ефективності правового регулювання, стані законності і правопорядку, правосвідомості і правовій культурі суспільства [17, с. 231]. Наприклад, з аналізу повноважень Урядового уповноваженого з питань ґендерної політики простежуємо факт, що деякі функції дублюються із Департаментом гуманітарної та соціальної політики, а також Управлінням моніторингу рівних прав і свобод урядового уповноваженого. Або ж профільний Представник Уповноваженого з дотримання рівних прав і свобод переймає на себе частину повноважень, що входять до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про що детально розглянуто у статті. З огляду на наведене вище вважаємо окреслену проблематику актуальною.

By exercising its’ legislative and governmental mechanisms Ukraine has been long trying to create a ground for men and women to have equal conditions to exercise their rights in all areas of a public life. There are several articles of the Ukrainian Constitution (Art.21, 24, 51) that proclaim the equality of all people, in particular, regardless of gender [1]. But the constitutional provisions can be put into force only upon their complete incorporation in legislative system, and consequently realization of these norms by empowered state authorities and practical implementation using corresponding institutional mechanisms. What is a subject, how this term correlates to a subject of law, what is a subject of legal relations and a subject of a state security that was revealed by this article. As many state authorities involved in this area, there are a number of inconsistencies and conflicts in respective legal regulation. The existence of conflicts raises issues about the effectiveness of legislation because it is a pre-condition for their proper functioning. Legislative conflicts interfere the normal, coordinated work of the legal system, often violate the citizens’ rights, affect the effectiveness of a legal regulation, the rule of law, legal awareness and legal culture of a society [17, p. 231]. For example, the analysis of the powers of the Governmental Commissioner for the Gender Policy shows that some functions are duplicating such with the Department of the Humanitarian and Social Policy, as well as the Office of the Government Commissioner for Monitoring of Equal Rights and Freedoms. Also, the Representative of the Commissioner for the Observance of Equal Rights and Freedoms overrides some powers of the Parliamentary Commissioner of Ukraine for Human Rights, which will be discussed further in more details. Taking the above into account, we consider the outlined issues relevant.