Jurisdictional Tensions: Divergent Judicial Approaches to Conflicts between UNCLOS and National Public Law Policies

Abstract

This article examines the intricate jurisdictional tensions arising from the interplay between the United Nations Convention on the Law of the Sea (UNCLOS) and national public law policies. Focusing on the interpretative approaches of the European Court of Human Rights (ECHR), the European Court of Justice (ECJ), and the International Court of Justice (ICJ), the study identifies a fundamental conflict between coastal states’ exercise of public enforcement powers and the navigational freedoms and jurisdictional limitations established under UNCLOS. Through comprehensive analysis of pertinent case law, the research elucidates distinct jurisprudential methodologies reflecting varying institutional priorities and normative frameworks. The ECHR consistently applies a human rights-centric approach, effectively subordinating maritime jurisdictional claims to human rights standards, while the ICJ emphasizes state sovereignty and strict treaty interpretation in resolving jurisdictional disputes. These divergent approaches pose significant challenges for coastal states striving to align their criminal enforcement activities with potentially conflicting international legal obligations. The study further explores emerging harmonization efforts, including the integration of explicit human rights safeguards into maritime enforcement protocols, the development of specialized judicial review mechanisms, and the adoption of interpretive guidance addressing both UNCLOS compliance and human rights obligations. Additionally, the research analyzes how the United Nations Convention against Transnational Organized Crime framework introduces further complexity to maritime enforcement, particularly concerning migrant smuggling and human trafficking operations. The article concludes that reconciling these tensions necessitates sophisticated legal frameworks and institutional innovations capable of accommodating both the jurisdictional boundaries established by UNCLOS and the human rights obligations enforced by various international tribunals while addressing transnational crime suppression obligations.

У цій статті розглядаються складні юрисдикційні суперечності, що виникають внаслідок взаємодії між Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) та національною політикою публічного права. Зосереджуючись на тлумачних підходах Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), Європейського суду (ЄС) та Міжнародного суду (МС), дослідження визначає фундаментальний конфлікт між здійсненням прибережними державами повноважень щодо публічного правозастосування та навігаційними свободами та юрисдикційними обмеженнями, встановленими згідно з UNCLOS. Завдяки всебічному аналізу відповідної судової практики дослідження з'ясовує різні методології юриспруденції, що відображають різні інституційні пріоритети та нормативні рамки. ЄСПЛ послідовно застосовує підхід, орієнтований на права людини, фактично підпорядковуючи претензії щодо морської юрисдикції стандартам прав людини, тоді як МС наголошує на державному суверенітеті та суворому тлумаченні договорів у вирішенні юрисдикційних спорів. Ці різні підходи створюють значні труднощі для прибережних держав, які прагнуть узгодити свою діяльність щодо кримінального правозастосування з потенційно суперечливими міжнародно-правовими зобов'язаннями. У дослідженні далі розглядаються нові зусилля щодо гармонізації, включаючи інтеграцію чітких гарантій прав людини в протоколи щодо морського правоохоронного процесу, розробку спеціалізованих механізмів судового перегляду та прийняття тлумачних вказівок, що стосуються як дотримання UNCLOS, так і зобов'язань щодо прав людини. Крім того, у дослідженні аналізується, як рамкова база Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності вносить додаткову складність у морський правоохоронний процес, особливо щодо операцій з контрабанди мігрантів та торгівлі людьми. У статті робиться висновок, що для врегулювання цих суперечностей потрібні складні правові рамки та інституційні інновації, здатні враховувати як юрисдикційні межі, встановлені UNCLOS, так і зобов'язання щодо прав людини, що забезпечуються різними міжнародними трибуналами, одночасно враховуючи зобов'язання щодо боротьби з транснаціональною злочинністю.