Щодо неприпустимості свавільного обмеження права особи на самовираження

Завантаження...
Ескіз

Дата

2020

Автори

Гуйван, П. Д.
Huivan, P. D.

Назва журналу

ISSN журналу

Назва тому

Видавець

Одеса : Гельветика

Анотація

Дану наукову працю присвячено дослідженню актуальної проблематики стосовно юридичного унормування порядку здійснення одного з основоположних прав людини – на вільне вираження своїх поглядів і думок. У цьому контексті проаналізовано основні міжнародно-правові акти, що визначають концептуальні засади політики в галузі регулювання діяльності мас-медіа та державних інституцій у даній сфері. У роботі наголошується, що законодавство та практика правозастосування мусять звертати пильну увагу на принципи, що характеризують «демократичне суспільство», й у цьому свобода самовираження є однією з найважливіших основ такого суспільства, однією з основних умов її прогресу та розвитку кожної людини. Поняттям «свободи преси» охоплюється не лише вільний вибір суб’єктом змісту, а й способу, форми та технічних засобів самовираження. При цьому наголошується, що журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Тож за позицією Європейського суду погляди, висловлені в сильних образах чи з перебільшенням, також користуються захистом, особливо у разі обговорення суспільно важливих питань. Але, виходячи з необхідності забезпечення дотримання пропорційності втручання, під час розгляду подібних справ обов’язково необхідно здійснювати розмежування фактів та оціночних суджень. Водночас користування вказаними правами накладає особливі обов'язки й особливу відповідальність, обсяг яких залежить від положення особи, що здійснює свободу вираження поглядів, та від технічного засобу, що використовується. Підкреслюється, що для мас-медіа та журналістів обов’язки зводяться до правдивого і неупередженого висвітлення матеріалів, уникаючи порушення прав особи на приватність, особливо щодо недоторканості її честі та репутації. Поширення повідомлень має базуватися на принципі достовірності, що забезпечується відповідними засобами перевірки й доказів, а також ґрунтуватися на неупередженості подання, опису й розповіді. Постулюється, що свобода слова не є абсолютною, вона може бути обмежена. Але подібні обмеження повинні бути встановлені законом, переслідувати правомірну мету та бути необхідними і пропорційними переслідуваній меті.
This scientific work is devoted to the study of topical issues related to the legal regulation of one of the fundamental human rights – the free expression of their views and opinions. In this context, the main international legal acts that define the conceptual framework of policy in the field of regulating the activities of the media and state institutions in this area are analyzed. The paper emphasizes that the law and practice of law enforcement must pay close attention to the principles that characterize a “democratic society”, and in this – freedom of expression is one of the most important foundations of such a society, one of the main conditions for its progress and development. The concept of “freedom of the press” covers not only the free choice of the subject of content, but also the method, form and technical means of self-expression. It is emphasized that journalistic freedom also includes the possibility of exaggeration or even provocation. Therefore, according to the position of the European Court, the views expressed in strong insults or with exaggeration also enjoy protection, especially in the case of discussion of socially important issues. However, in view of the need to ensure that the intervention is proportionate, it is essential to distinguish between facts and judgments when considering such cases. At the same time, the exercise of these rights imposes special duties and special responsibilities, the scope of which depends on the position of the person exercising freedom of expression and on the technical means used. It is emphasized that for the masses of the media and journalists, the responsibilities are reduced to truthful and impartial coverage of the material, avoiding violations of a person's right to privacy, especially with regard to the inviolability of his or her honor and reputation. The dissemination of messages should be based on the principle of authenticity provided by appropriate means of verification and evidence, as well as on the impartiality of the presentation, description and narration. Therefore, it is postulated that freedom of speech is not absolute, it can be limited. But such restrictions must be established by law, pursue a legitimate aim and be necessary and proportionate to the aim pursued.

Бібліографічний опис

Гуйван П. Д. Щодо неприпустимості свавільного обмеження права особи на самовираження / П. Д. Гуйван // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2020. - № 2. - С. 122-128.

Ключові слова

Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, the right to selfexpression, dissemination of one's own thoughts and ideas, право на самовираження, поширення власних думок та ідей

Цитування

Гуйван П. Д. Щодо неприпустимості свавільного обмеження права особи на самовираження / П. Д. Гуйван // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2020. - № 2. - С. 122-128.