Генезис Франкского Королевства в V веке: междисциплинарное историко-юридическое исследование

Abstract

Стаття присвячена міждисциплінарному аналізу становлення державності та права у франків. Хронологічні межі статті охоплюють III–V ст. нашої ери, але особливо фокусуються на періоді 451–481 рр., коли франками керували перші вожді з династії Меровінгів – Меровей і Хільдерік. Оскільки авторська позиція ґрунтується на визнанні юридичного феномена державності результатом дії історико-географічних закономірностей, в центрі дослідницької методики є політико-антропологічний підхід. Раннє Франкське королівство визнається класичним «вождівством», де основний політичний інститут утворює «дружина» – сукупність військових загонів, офіцерська знать і міфологізована персона вождя (він же – король). Це розуміння процесу становлення королівської влади на теренах раннього Франкського королівства автор пропонує поширити на всі королівські династії так званої «варварської Європи», що виникли на уламках Західної Римської імперії протягом V–VI ст. Важливо, що формування варварських королівських династій відбувалось під контролем інститутів римського публічного права. Особливу роль у цьому відігравав lex foedus – правовий режим, що надавав варварським племенам особливі права самоврядування та податкові повноваження в межах Римської імперії, встановлюючи натомість жорсткий військово-політичний контроль із боку римського імператора. При цьому, на відміну від абсолютної більшості інших германських племен варварської Європи, що почали свої федеративні відносини з Римом ще в першому десятилітті V ст., франки з’явились на політико-юридичній орбіті римських імператорів набагато пізніше. Лише в період правління короля Меровея (457–481) можна говорити про набуття франками статусу римських федератів. І тільки за часів правління короля Хільдеріка (481– 511) франки починають становити єдину та стійку військово-політичну силу, основною послугою котрої Риму слід вважати активну участь у придушенні антиімперських бунтів і варварських атак.

The article deals with the interdisciplinary analysis of the establishment of statehood and legal system in Early Frankish Kingdom. The chronological boundaries of the article cover the III-V centuries AD, but especially focus on the period of 451–481, when the Franks ruled the first leaders of the Merovingian dynasty – Merovech and Childeric. Since the author’s position is based on the recognition of the legal phenomenon of statehood as a result of the action of historical and geographical patterns, the political-anthropological approach is at the center of the research methodology. The early Frankish kingdom is recognized as a classic “chiefdom”, where the main political institute is “Guards” – a set of military units, officer’s nobility and mythologized leader (he is also the king). This understanding of the process of the formation of royal power in the territory of the early Frankish kingdom, the author proposes to extend to the notion of all royal dynasties of the so-called “barbaric Europe” that arose in the wreckage of the Western Roman Empire during the V–VI centuries AD. It is important that the formation of barbaric royal dynasties took place under the control of the institutions of Roman public law. A special role in this was played by lex foedus, a legal regime that gave the barbarian tribes special rights of self-government and tax authority within the Roman Empire, establishing instead a strict military and political control by the Roman emperor. However, unlike the vast majority of other Germanic tribes of barbaric Europe, which began their federal relations with Rome as early as the first decade of the V century AD, the Franks appeared in the political and legal orbit of the Roman emperors much later. Only during the reign of King Merovech (457–481) can we talk about the acquisition of the status of the Foederati Romani by Franks. And it was only during the reign of King Childeric (481–511) the Franks began to form a single and stable military and political force, the main service of which to Rome should be considered as suppression of anti-imperial rebellions and barbaric attacks.