Антропоцентрична система як об’єкт сучасного пізнання

Abstract

У статті поставлена проблема осмислення глобальних еволюційно-ієрархічних систем як нового об’єкта пізнання. На основі критичного аналізу факторів виділено суперечності у науці, які зумовлюють необхідність перегляду наукової картини світу, а також зміну парадигми некласичної науки. Неможливість вирішення суперечностей у науці пов’язана з ізольованим розглядом окремих підсистем (у тому числі особистості, компетентності), а не складної системи як об’єкта, що еволюціонує. Здобутки конкретних наук, у тому числі соціально-гуманітарних, дозволяють осмислити тенденції розвитку різних видів знання. Завдяки еволюційному принципу створено передумови синтезу наукового знання, що актуалізує значення багатовимірного мислення в осягненні дійсності. У ХХІ столітті відновився інтерес дослідників до систем, що еволюціонують, але тепер уже на якісно іншому рівні. На кожному еволюційному етапі об’єкти, що специфічно взаємодіють, можна представити як єдину еволюційно-ієрархічну систему. Проаналізовано можливості термінологічного позначення нового об’єкта дослідження постнекласичної науки. При цьому враховано, що становлення загальнонаукової картини світу стимулює до пошуку й обґрунтування єдиної термінологічної системи для опису ізоморфних систем. Йдеться про перехід на загальнонауковий рівень вирішення прикладних завдань педагогіки, методики, дидактики (а також інших наук). З урахуванням нових ціннісно-світоглядних орієнтирів, які знайшли відображення в антропоцентричній парадигмі, а також тенденції інтеграції наук, існують підстави для позначення нового об’єкта дослідження, – «антропоцентрична система». Основними концептами, що мають універсальне значення в постнекласичній науці, є: Людина, еволюція, патерн. Властивості людини (відбиття й активність, інтелект й емпатія) створюють підґрунтя виникнення нових еволюційних форм матерії, але самі не зникають, а зберігаються в структурі антропоцентричної системи. Під антропоцентричною системою будемо розуміти клас еволюційно-ієрархічних систем, вершиною яких є людина як динамічний момент завершення еволюції світобудови.The article poses the problem of understanding global evolutionary-hierarchical systems as a new object of cognition. On the basis of a critical analysis of the factors, contradictions in science are identified, which necessitate a revision of the scientific picture of the world, as well as a change in the paradigm of non-classical science. The impossibility of resolving contradictions in science is associated with an isolated consideration of individual subsystems (including personality, competence), and not a complex system as an evolving object. Achievements of specific sciences, including social and humanitarian ones, make it possible to comprehend the tendencies in the development of knowledge. Thanks to the evolutionary principle, the prerequisites for the synthesis of scientific knowledge have been created, which actualizes the significance of multidimensional thinking in comprehending reality. In the 21st century, the interest of researchers in evolving systems has revived, but now at a qualitatively different level. At each evolutionary stage, specifically interacting objects can be represented as a single evolutionary-hierarchical system. The possibilities of terminological designation of a new object of research in post-nonclassical science are analyzed. At the same time, it is taken into account that the formation of a general scientific picture of the world stimulates the search and substantiation of a single terminological system for describing isomorphic systems. We are talking about the transition to the general scientific level of solving applied problems of pedagogy, methodology, didactics (as well as other sciences). Taking into account the new value and worldview guidelines, which are reflected in the anthropocentric paradigm, as well as the trends in the integration of sciences, there are grounds for designating a new object of research - the “anthropocentric system”. The main concepts that have universal significance in post-non- classical science are: Man, evolution, pattern. Human properties (reflection and activity, intelligence and empathy) create the basis for the emergence of new evolutionary forms of matter, but they themselves do not disappear, but remain in the structure of the anthropocentric system. Under the anthropocentric system we mean a class of evolutionary-hierarchical systems, the top of which is a person as a dynamic moment of completion of the evolution of the universe.