Апроксимація кримінального законодавства України до права ЄС (методологія питання)

Abstract

Приймаючи рішення щодо підтримки кандидатури України до вступу в ЄС. Європейська комісія звернула увагу на необхідність подальшого розвитку напрямку розвитку системи правосуддя та захисту фундаментальних прав людини законодавства України у відповідності із правоположеннями ЄС в сфері юстиції, свободи та безпеки (Justice, Freedom and Security). Суттєва роль у цьому належить розвитку кримінального законодавства України із спрямованістю останнього на захист фундаментальних прав і свобод та безпеки громадянина.

Поруч з цим у практиці апроксимації національного кримінального законодавства до права ЕС існує значна кількість проблем, які визвано певною новизною тематики, недостатністю досвіду та різницею правових культур.

Мета статі на основі вивчення сучасної європейської літератури у галузі проблематики кримінальної політики розглянути основні методологічні проблеми піднесення національного кримінального законодавства України до aquisтз урахуванням відповідності засобів національногокримінально-правового впливу консолідованому визначенню рівня злочинності та рівня віктимності у державі та положень супранаціонального права ЄС.

Розглянуто базовий алгоритм відпрацювання апроксимації: аналіз діючого законодавства ЄС, практики Європейського суду справедливості, директив Європейської комісії, процедур притягнення до відповідальності за порушення чи недотримання законодавства ЄС, проектів Директив ЄК з приводу кримінальної політики (матеріальний, процедурний, процесуальний, пенітенціарний та превентивний аспекти), чи повʼязаних з ними.

Окрему увагу присвячено вивченню судової практики Європейського суду справедливості та відповідності кримінальної політики України концепту домінанти захисту прав та безпеки людини, а не держави, загальним принципам криміналізації та пеналізації Європейського кримінального законодавства. Законність та субсидіарність в контексті ultimaratio, доцільність та пропорційність є суттєвими, якщо не основними елементами процедури піднесення до aquis з урахуванням примату прав людини та прав потерпілих від злочину. Звідси рівність, юридична визначеність, пропорційність, передбачуваність, субсидіарність, законність як принципи кримінального права та соціально-правові підґрунтя кримінальної політики повинні розглядатися виключно у векторі примата прав людини та безпеки жертв кримінального правопорушення, компліментарності примусу та гідного поводження, компенсації, реституції та реабілітації, сатисфакції, та гарантій неповторення спричинення шкоди жертвам кримінальних правопорушень з урахуванням суспільних інтересів та вимог чемної профілактики правопорушень, суспільної та державної безпеки.

Моделі апроксимації, засновані на приматі виключної ієрархічності aquis перед приписами національного законодавства, чи моделі використання гармонізації окремих договірних зобовʼязань за кожною директивою, не завжди спрацьовують. За даними європейських дослідників існує третій, безпековий підхід, за яким держава, задля тимчасового убезпечення особистої та державної безпеки,взмозі за рахунок більш ретельного контролю з боку громадянського суспільства та себе самої, встановлювати більш жорсткі обмежувальні заходи, ніж передбачені європейським законодавством. Проте належний шлях вибирати Україні.