Деконструкция бинарной оппозиции категорий человека и культуры как заключительный этап их постнеклассической концептуализации

Abstract

В статье сделана попытка завершить концептуализацию феноменов человека и культуры в качестве противоложных моментов противоречивой основы феномена социальности. Задачей статьи является деконструкция бинарной оппозиции «человек» – «культура» и превращение ее в противоречивую базу тернарной композиции антропосоциокультурной тотальности. Концептуализация понятий человека и культуры является синтетической научной задачей и предполагает категориальное воспроизведение процесса возникновения и непрерывного возникновение самых сложных из всех существующих объектов, поскольку они «снимают» в себе все остальные эволюционные процессы, изучаемые космологией, эволюционной биологией вместе с палеонтологией и археологией, описательной и теоретической социогуманитаристикой, включающей этнографию, культурную и социальную антропологию и социологию культуры Завершая список научных дисциплин, автор этого исследования опирается на последние достижения теоретической философии с диалектикой исторически сформировалась как общая теория развития, философской антропологией, философией истории и философией культуры Утечка традиции рационального Осмысление человека и культуры лежит в античной философии, считавшей человека не просто частью, а аналогом Макрокосма (с чем охотно соглашается современная космология по ее антропному принципу). В антропоцентрической философии Возрождения мы находим идею незавершенности само творения человека и через столетие это мнение Мирандолла по-своему повторит Ницше в своем Заратустре. Мнение просветителя Гердера о предопределенном строением Солнечной системы появлении человека на одной из его планет восходит к тейярдистским представлениям о природе феномена человека и центральными идеями т.н. «Большой» или «Универсальной» истории. Мы не могли оставить без внимания усилия не только классической, но также неклассической и постнеклассической философии, деконструирующей бинарную оппозицию классических и неклассических подходов в тернарную композицию постнеклассической социогуманитаристики.У статті зроблена спроба завершити концептуалізацію феноменів людини і культури в якості протилежних моментів суперечливої основи феномена соціальності. Завданням статті є деконструкція бінарної опозиції «людина» – «культура» і перетворення її в суперечливу основу тернарной композиції антропосоціокультурной тотальності. Концептуалізація понять людини і культури є синтетичною науковою задачею і передбачає категоріальне відтворення процесу виникнення і безперервного пере- виникнення найскладніших з усіх існуючих об'єктів, оскільки вони «знімають» в собі всі інші еволюційні процеси, що вивчаються космологією, еволюційної біологією укупі з палеонтологією і археологією, описовою та теоретичною соціогуманітаристикою, що включає етнографію, культурну та соціальну антропологію і соціологію культури. Завершуючи перелік наукових дисциплін, автор цього дослідження спирається на останні досягнення, теоретичної філософії з діалектикою, що історично сформувалася як загальна теорія розвитку, філософською антропологією, філософією історії та філософією культури. Виток традиції раціонального осмислення людини і культури лежить в античній філософії, що вважала людину не просто частиною, а аналогом Макрокосму (з чим охоче погоджується сучасна космологія з її антропним принципом). У антропоцентричній філософії Відродження ми знаходимо ідею незавершеності самотворення людини, і через століття цю думку Мірандолла по-своєму повторить Ніцше в своєму «Заратустрі». Думка просвітителя Гердера про необхідно зумовлену будовою Сонячної системи появу людини на одній з її планет перегукується з тейярдістскім уявленням про природу феномена людини і центральними ідеями т.зв. «Великої» або «Універсальної» історії. Ми не могли залишити без уваги зусилля не тільки класичної, але також некласичної і постнекласичної філософії, що деконструює бінарну опозицію класичних і некласичних підходів в тернарну композицію постнекласичної соціогуманітаристики.The article attempts to complete the conceptualization of phenomena “human” and “culture” as opposing moments of the contradictory basis of the phenomenon of sociality. The aim of the article is to deconstruct the binary opposition “human” – “culture” and turn it into a contradictory basis for the ternary composition of anthroposociocultural totality. The conceptualization of the concepts of human and culture is a synthetic scientific task and presupposes a categorial reproduction of the process of appearance and continuous reappearance of the most complex of all existing objects, since they “remove” all other evolutionary processes studied by cosmology, evolutionary biology, together with paleontology and archeology, descriptive and theoretical socio-humanities, including ethnography, cultural and social anthropology and sociology of culture. Completing the list of scientific disciplines, the author of this study relies on the latest achievements, theoretical philosophy with its historically formed dialectics as a general theory of development, philosophical anthropology, philosophy of history and philosophy of culture. The source of tradition of rational understanding of human and culture lies in ancient philosophy, which considered a human to be not just a part, but an analogue of the Macrocosm (with which modern cosmology readily with its anthropic principle agrees). In the anthropocentric philosophy of the Renaissance, we find the idea of the incompleteness of human self-creation, and through the centuries this idea of Mirandolla will be repeated by Nietzsche in his “Zarathustra”. The idea of enlightener Herder about the necessary appearance of human on one of the planets due to the structure of the Solar system, echoes the Teilhardist concept of the human essence and the central ideas of the so-called. “Big” or “Universal” History. We could not ignore the efforts of not only classical, but also non-classical and post-non-classical philosophy, which deconstructs the binary opposition of classical and non-classical approaches into the the ternary composition of post-non-classical socio-humanities.