Вияви масової та елітарної культури в соціальному бутті музики в добу постмодернізму

Abstract

У статті розглядається структурування елітарної та масової культур навколо своїх функцій на прикладі соціального буття музики, представлені аргументи стосовно самовизначення субкультур за різними підґрунтями. Автор аналізує взаємопроникливість масової та елітарної культур, що відповідає потребі в особливій мові для традиційного й нетрадиційного сприйняття. Дві головні тенденції, що однаково відчутні в усіх сферах сучасної художньої та наукової думки, – тенденція до національно-кореневого й до універсального, загальнобуттєвісного – свідчать про інтенсивний ривок у творенні національного буття. Кульмінація національних проблем викликає висвітлення універсальних цінностей і засвідчує потенції культури до структурування осмисленої життєдіяльності. Елітарна культура з її ставкою на індивідуальне, авторське й масова – з її опорою на колективне однаково живлять творчу волю та колективну пам’ять мистецтва. Наголошується на тому, що радикальний плюралізм постмодернізму розмиває критерії й порушує ієрархію цінностей.

В статье рассматривается структурирование элитарной и массовой культур вокруг своих функций на примере социального бытия музыки, представлены аргументы относительно самоопределения субкультур на разных основаниях. Автор анализирует взаимопроникновение массовой и элитарной культур, что отвечает потребности в особом языке для традиционного и нетрадиционного восприятия. Две главные тенденции, которые одинаково ощутимы во всех сферах современной художественной и научной мысли, – тенденция к национально-корневому и к универсальному, общебытийственному – свидетельствуют об интенсивном рывке в создании национального бытия. Кульминация национальных проблем вызывает освещение универсальных ценностей и удостоверяет потенции культуры к структурированию осмысленной жизнедеятельности. Элитарная культура с ее ставкой на индивидуальное, авторское и массовая – с ее опорой на коллективное одинаково питают творческую волю и коллективную память искусства. Отмечается, что радикальный плюрализм постмодернизма размывает критерии и нарушает иерархию ценностей.

The article deals with the structuring elite and mass culture around its functions on the example of the social music being, presented arguments regarding the identify of subcultures on different ground. The author analyses the interpenetration mass and elite cultures, that meets the requirements in the special language for traditional and non-traditional perception. There are two main tendencies, which are equally noticeable in all areas of the contemporary artistic and scientific notion. One of them is the national and root inclination; the other one tends to the universal and the common-existing. They show the intense breakthrough in the creation of national being. The culmination of national problems causes the coverage of universal values and demonstrates the potency of culture to structuring meaningful vital activity. The elite culture, with its stake on the individual and author’s consciousness, and the mass culture, with its support on the collective one, equally nourish the creative volition and the collective memory of art. It is marked radical pluralism of postmodernism blurs criteria and violates the hierarchy of values.