Проблеми покарання неповнолітніх за кримінальні проступки

Abstract

У статті досліджено національне законодавство України про види покарання та заходи виховного характеру, що застосовуються до неповнолітніх, які скоїли кримінальні правопорушення за Кримінальним кодексом України та прийнятим Верховною Радою Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 р. (далі – Закон). Закон зазначає, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у вигляді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Під час дослідження було проаналізовано те, що в існуючих класифікаціях видів правопорушень відмінність злочину від інших видів правопорушень різними вченими зводиться до відмінностей діяння за такими властивостями, як діяння шкідливого або небезпечного. Всі інші ознаки – протиправність, винуватість тощо – визнаються більшістю вчених такими, що притаманні для всіх видів правопорушень, що нетяжкі злочини, які за новим законом стають проступками, становлять близько чверті від загальної кількості складів злочинів, визначених у Кримінальному кодексі. З огляду на те, що в Законі нормативно-правові приписи розповсюджуються на поняття суб’єктів, осудності та віку настання кримінальної відповідальності, то слід розуміти, що суб’єктом кримінального проступку є фізична особа, яка досягла віку 16 років та є осудною. Кримінально-правовий уплив на дітей, які вчинили кримінальний проступок, можливий лише за умови досягнення такими 16 років. Доцільно також звернути увагу на проблематику заходів кримінально-правового впливу на дітей у контексті запровадження інституту кримінального проступку. Згідно з ч. 2 ст. 98 КК подано вичерпний перелік покарань, які можуть бути застосовані судом до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину. Так, до неповнолітніх злочинців не може бути застосовано обмеження волі, довічне позбавлення волі, конфіскація майна, а за кримінальні проступки скасовується такий вид покарання, як позбавлення волі на певний строк. Ті види покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, мають значно обмежений, порівняно з можливостями їх застосування до дорослих злочинців, характер. Слід зазначити, що застосування штрафу до неповнолітніх уже давно викликає певні заперечення, тому що тільки певний і дуже низький відсоток дітей мають самостійний дохід, заробітну плату, кошти, майно чи частку майна, на яке може бути звернено стягнення. Викликає великі сумніви той факт, що передбачає сплату штрафу на підставі статті 99 Закону (понад 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян). Кримінологічна характеристика злочинності серед неповнолітніх обумовлює доцільність пошуку нових кримінально-правових засобів впливу на підлітків. Зважаючи на категорії злочинів, що вчиняються неповнолітніми, можна припустити, що обмеження як вид покарання може застосовуватися до підлітків, що вчинили кримінальні проступки. У кримінальному законодавстві слід конкретизувати та розмежувати обмеження для неповнолітніх від примусових заходів виховного характеру з обов’язковим обмеженням дозвілля. Ця пропозиція є важливою з огляду на те, що вчені і практики пропонують, щоб до неповнолітніх правопорушників застосовувалися різні психологічні і педагогічні заходи впливу, створювалися сприятливі умови життєдіяльності з прикладами виховного характеру.

The article examines the national legislation of Ukraine on the types of punishments and educational measures applicable to minors who have committed criminal offenses under the Criminal Code of Ukraine and adopted by the Verkhovna Rada of the Law of Ukraine “On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine on Simplifying Pre-trial Criminal Investigations” № 2617-VIII of November 22, 2018 (hereinafter – the Law). The study analyzed the fact that in existing classifications of types of offenses, the difference between crime and other types of offenses by different scientists is reduced to differences in actions on such properties as the act of harmful or dangerous. All other attributes, such as: wrongfulness, guilt, etc. are recognized by most scientists as being inherent in all types of offenses, that non-serious crimes, which under the new law become misdemeanors, make up about a quarter of the total number of crimes defined in the Criminal Code. Considering that in this Law normative legal provisions apply to the notions of subjects, conviction and age of criminal responsibility, it should be understood that the subject of criminal offense is a natural person who has reached the age of 16 andis convicted. Therefore, it should be understood that criminal legal impact on children, who have committed a criminal offense is possible only under conditions achieving these sixteen years. It is advisable also, to draw attention to the problems of management of criminal law impact on children in the context of the introduction of the institute of criminal misconduct. According to Part 2 of Art 98 of the Criminal Code, it gives an exhaustive list of penalties, which can be used by the court to minors, recognized guilty of committing a crime. But also those types of penalties, which can be applied to minors, have significantly limited, compared with the possibilities of their application to the adult criminal character. It should be noted, that the use of fines to minors has long been causing some objections, so that only certain and very low percentage of children have independent income, salary payment, money, property or a share of the property, to which can be drawn collection. It is great doubt the fact that envisages payment of a fine according to Article 99 of the Law (of more than 500 non-taxable minimum incomes of citizens). Criminological characteristics of crime among juveniles makes advisability of searching new criminal means of influence on teenagers. Due to the category of crimes, which are committed by juveniles, it is possible to assume, that limitation as a form of punishment, may be applied to teenagers, who have committed criminal offenses. But criminal law should specify and delineate restrictions for minors of compulsory measures of educational nature of the required omitted restriction leisure. This proposal is important from the view of the fact that scientists and practice suggest, that would juvenile offenders used, the psychological and pedagogical measures of influence, created favorable conditions of life, with examples of educational nature.