Політичне представництво із соціального хаосу: партії між олігархією та самоорганізацією

Abstract

У статті досліджується процес політичного представництва у перехідному суспільстві. Наголос зроблено на визначенні специфіки партійної діяльності у процесі політичного представництва. Акцентовано увагу на дилемі політичного представництва в Україні: штучне конструювання політичних партій (олігархічних партійних проектів) за допомогою медіа-скандалів і політичних шоу у масмедіа vs. партії, які утворюються із «соціального хаосу» на основі соціальної самоорганізації та подальшої інституціоналізації. Визначено, що у вітчизняних реаліях переважає перший тип партій, а політичне представництво спотворюється монополією олігархічних груп і медіакратії, котрі підміняють суспільний інтерес вузькогруповими (егоїстичними) інтересами окремих акторів. Як ілюстрацію наведено дані соціологічних досліджень, відповідно до яких лише 3,5% українців є членами політичних партій. Також є вкрай низьким рівень довіри до партій. Констатовано, що політичні партії виступають одним із головних інститутів політичного представництва. У країнах консолідованих демократій партії створюють мережу горизонтальних і вертикальних комунікацій між соціальними групами та публічною владою, формують фракції у парламентах задля представництва інтересів реальних груп. У пострадянських (перехідних) суспільствах більшість політичних партій штучно конструюються олігархією, активно використовують масмедіа у виборчий період задля впливу на електорат. Вони відірвані від реальних інтересів соціальних груп, лише посилюють відчуження суспільства від влади, стрімко втрачають довіру після виборів тощо. Як альтернативну модель діяльності політичних партій задля забезпечення повноцінного демократичного представництва запропоновано самоорганізацію соціальних груп із подальшою політичною інституціоналізацію у вигляді партій. Теорія самоорганізації дозволяє визначити процес формування політичного представництва із соціального хаосу у перехідних суспільствах. Це передбачає такі етапи: 1) визначення реальної структури українського суспільства на основі класової теорії; 2) інституціоналізацію партій на основі захисту інтересів соціальних класів підприємців, інтелігенції та службовців, робітників, селян і фермерів; 3) парламентські дебати між фракціями задля визначення суспільного інтересу та напрямків подальшої його реалізації у публічній політиці.

The article reveals the process of political representation in a transitional society. The emphasis is placed on determining the specifics of party activities in the process of political representation. The attention is paid to the dilemma of political representation in Ukraine: artificial construction of political parties (oligarchic party projects) with the help of media scandals and political shows in the mass media vs. parties formed from “social chaos” on the basis of social self-organization and further institutionalization. It has been determined that the first type of parties prevails in domestic realities, and political representation is distorted by the monopoly of oligarchic groups and mediacracy, which replace the public interest with narrow group (selfish) interests of individual actors. The prime example is data from sociological research which shows that only 3.5% of the Ukrainians are members of political parties. There is also an extremely low level of trust in the parties. It has been stated that political parties are one of the main institutions of political representation. In consolidated democracies, parties create a network of horizontal and vertical communications between social groups and public authorities and form factions in parliaments to represent the interests of real groups. In post-Soviet (transitional) societies, most political parties are artificially constructed by the oligarchy, actively using the mass media during the election period to influence the electorate. They are detached from the real interests of social groups, only increase society’s alienation from authorities, rapidly lose credibility after the election, etc. As an alternative model of political parties to ensure full democratic representation, the self-organization of social groups with further political institutionalization in the form of parties has been proposed. The theory of self-organization allows determining the process of forming political representation out of social chaos in transitional societies. It involves the following stages: 1) determining the real structure of Ukrainian society on the basis of class theory; 2) institutionalization of parties based on the protection of the interests of social classes of entrepreneurs, intellectuals and employees, workers, peasants, and farmers; 3) parliamentary debates between factions to determine the public interest and directions for its further implementation in public policy.