The phenomenon of security in philosophical discourse

Abstract

The article considers the ontological aspects of the phenomenon, as well as the conceptual design of the term in different cultural and historical epochs. Particular attention is paid to the topic of security issues for each of these stages. In modern scientific discourse, the consideration of security issues is often limited to the analysis of the state of affairs in certain spheres of society. The author believes that reducing the concept of security to one of its types (national, environmental, etc.) is quite justified from a pragmatic point of view, but the need for a holistic, systematic understanding of the phenomenon, studying the essence of life safety and its manifestations in historical development remains relevant. Understanding the ontology of security, first of all, implies an indication of the temporality of the phenomenon. First, it can be talked about in relation to the past, in the context of the reaction to danger. Man, interacting with the outside world, recognizes the dangers that threaten his existence, and takes measures to prevent or reduce them. Secondly, the phenomenon of danger has future negative consequences, it cannot but be subjective. Thus, it is proved that the concepts of "danger" and "security" are dialectically inextricably linked, interdependent and complementary. The article also presents philosophical interpretation of the safety of society and on this basis addresses issues related to its justification as a social and philosophical phenomenon, analyzes dangers and threats as attributes of security, predicts trends in safety as a modern field of knowledge. The author concludes that the comprehensive concept of security is in the process of formation. It is possible to state the existence of a range of theoretical approaches, individual principles and ideas for determining the essence of the security phenomenon, but considers it necessary to continue creating a general theory of security, systematizing and supplementing already formulated ideas and principles. In this regard, we need reflection on the logical, methodological principles of such systematization and the formulation of a general scientific definition of security.

У статті розглянуті онтологічні аспекти явища, а також концептуальне оформлення терміна в різні культурно-історичні епохи. Особливу увагу приділено тематизації проблем безпеки щодо кожного із зазначених етапів. У сучасному науковому дискурсі розгляд проблем безпеки досить часто обмежується аналізом стану справ в окремих сферах життєдіяльності суспільства. Автор вважає, що зведення поняття безпеки до одного з її видів (національної, екологічної тощо) цілком виправдане з прагматичної точки зору, проте необхідність цілісного, системного осмислення феномена, вивчення самої суті безпеки життєдіяльності та її проявів в історичному розвитку зберігає свою актуальність. Осмислення онтології безпеки, в першу чергу, має на увазі вказівку на темпоральність феномена. По-перше, про неї можна говорити стосовно до минулого, в контексті реакції на небезпеку. Людина, взаємодіючи із зовнішнім світом, пізнає небезпеки, які загрожують її існуванню, і вживає заходів щодо їх запобігання або зменшення. По-друге, у феномені небезпеки укладені майбутні негативні наслідки, він не може не мати суб'єктного характеру. Таким чином, доведено, що поняття «небезпека» і «безпека» є діалектично нерозривно пов'язаними, взаємообумовленими і взаємодоповнюючими. У статті також подається філософська інтерпретація безпеки життєдіяльності соціуму і на цій основі вирішуються питання, пов'язані з обґрунтуванням її як соціального і філософського феномена, аналізуються небезпеки і загрози як атрибути безпеки, прогнозуються тенденції розвитку безпеки життєдіяльності як сучасної галузі знання. Автор робить висновок про те, що розгорнута концепція безпеки знаходиться в стадії становлення. Можна констатувати наявність спектра теоретичних підходів, окремих принципів і ідей щодо визначення сутності феномена безпеки, але вважає необхідним продовжити створення загальної теорії безпеки, систематизуючи і доповнюючи вже сформульовані ідеї і принципи. У зв'язку з цим потрібна рефлексія над логічними, методологічними засадами такої систематизації і формулювання загальнонаукового визначення безпеки.