Формування концепту «естетичної ситуації» у феноменологічній та емпіричній естетиці

Abstract

У статті розглядається процес формування концепту «естетичної ситуації» у трьох мислителів: польського філософа-феноменолога Романа Інгардена, американського естетика й музикознавця Арнольда Берлеанта та творчині емпіричної естетики, творчої спадкоємиці Інгардена Марії Голашевської. Стверджується, що термін введено до вжитку Романом Інгарденом у 1960 році та аналізується замкненість його формату естетичної ситуації. Відслідковується розвиток потужної теорії естетичного поля та «естетики залучення» у Берлеанта та здійснюється рецепція напрацювань Голашевської, яка виводить концепт естетичної ситуації на рівень фундаментальної теорії. На ґрунті здійсненого огляду виводиться дефініція поняття «естетична ситуація» та пропонується методологічна база для подальшої роботи із естетичними категоріями та естетичним аналізом.

В статье рассматривается процесс формирования концепта «эстетической ситуации» у трех мыслителей: польского философа-феноменолога Романа Ингардена, американского эстетика и искусствоведа Арнольда Берлеанта и создательницы эмпирической эстетики и творческой наследницы Ингардена Марии Голашевской. Утверждается, что термин введен в использование Романом Ингарденом в 1960 году, анализируется замкнутость его формата эстетической ситуации. Отслеживается развитие значительной теории эстетического поля и «эстетики вовлечения» у Берлеанта и совершается рецепция наработок Марии Голашевской, которая выводит концепт эстетической ситуации на уровень фундаментальной теории. На основе произведенного анализа выводится дефиниция понятия «эстетическая ситуация», а также предлагается методологическая база для последующей работы с эстетическими категориями и эстетическим анализом.

The article considers the process of formation of the concept “aesthetic situation” for three thinkers: Polish philosopher-phenomenologist Roman Ingarden, American aesthetics, and art historican Arnold Berleant and creator of empirical aesthetics, and Ingarden’s creative heir Maria Golaszewska. The author argues that the term of the “aesthetic situation” was introduced into use by Roman Ingarden in 1960 and analyses the isolation of its format. The article follows the development of a significant theory of the aesthetic field and the “aesthetics of engagement” in Berleant. The author recognizes Golaszewska’s achievements, which she derives the concept of the aesthetic situation to the level of a fundamental theory. On the basis of that analysis, the author introduces the definition of the concept of the “aesthetic situation”, and proposes a methodological frame-work for further work with aesthetic categories and aesthetic analysis.