Щодо питань правового регулювання, сутності та основних інтересів сторін за договором бербоут-чартеру

Abstract

У статті визначається, що регулювання приватноправових договірних відносин, пов’язаних з перевезенням за договором чартеру, не підлягає нормативній міжнародній регламентації. Це означає, що морське перевезення за договорами чартеру в міжнародному сполученні підпадає під дію норм застосування національного права. Для сфери застосування чартеру як об’єкта договірних відносин з перевезення служить вантаж, який через певні обставини (великий обсяг партії, специфічну регулярність відвантажень тощо) не може бути переданий для доставки публічному перевізнику – транспортному підприємству загального користування. Йдеться, як правило, про міжнародні морські перевезення масових вантажів на великі відстані. Для великих партій сировини, енергоносіїв, металів, сільськогосподарської продукції та іншого публічні перевізники не являють для вантажовласників інтерес. Ті в основному працюють на головних магістральних маршрутах переміщення товарів міжнародної торгівлі, встановлюють високі ціни, пристосовують судна для перевезень генеральних вантажів, як правило, контейнерів для розміщення в них великотоннажних контейнерів на лінійних судах-контейнеровозах. Правова регламентація договору чартеру, а також зміст і умови документа чартеру залежать від того, до якого виду національне право відносить той чи інший договір чартеру. ЦК України кваліфікує чартер як договір фрахтування без підрозділу його на види. Одним з різновидів договору чартеру натепер є договір про користування чужим судном. Договір бербоут-чартеру можна визначити як угоду, згідно з якою орендодавець передає фрахтувальнику корабель без екіпажу й обладнання (можливо, з частковим екіпажем і обладнанням) на певний термін, зазначений у договорі, або на невизначений термін, а фрахтувальник зобов’язується виплатити орендодавцю узгоджену плату.

The proposed article stipulates that the regulation of private contractual relations related to transportation under a charter agreement is not subject to international regulations. This means that maritime transport under charter agreements in international traffic is subject to the rules of national law. For the scope of the charter as the object of contractual relations for transportation is cargo, which due to certain circumstances (large batch size, specific regularity of shipments, etc.) cannot be transferred for delivery to a public carrier – a public transport company. We are talking, as a rule, about the international sea transportation of mass cargoes on long distances. For large consignments of raw materials, energy, metals, agricultural products, etc., public carriers are not of interest to cargo owners. They mainly work on the main routes for the movement of international trade goods, set high prices, adapt ships for the transportation of general cargo, usually containers to accommodate large containers on liner container vessels. The legal regulation of the charter agreement, as well as the content and conditions of the charter document depend on the type of national law applicable to a particular charter agreement. The Central Committee of Ukraine qualifies a charter as a charter agreement without dividing it into types. One of the types of charter agreement at present is a contract for the use of another vessel. A bareboat charter agreement can be defined as an agreement under which the lessor transfers to the charterer a ship without crew and equipment (possibly with partial crew and equipment) for a specified period specified in the contract or for an indefinite period, and the charterer undertakes to pay the lessor fee.