The risk–justice paradox in contemporary criminal law: desistance, stigmatisation, and the anti-stigmatisation doctrine of criminal profiling

Abstract

This article examines the structural tension between risk-oriented social control and the normative foundations of the rule of law a tension theorised here as the Risk–Justice Paradox. Drawing on Radbruch’s formula, Beck’s risk society thesis, and Feeley and Simon’s new penology, the article argues that the progressive shift from ex post criminal liability to ex ante risk governance threatens the principles of legality, equality, and proportionality. The article then analyses criminal profiling as a multi-stage mechanism of stigmatisation that structurally undermines desistance the process of identity-based transformation through which individuals disengage from crime, as theorised by Shadd Maruna. Attention is paid to the particular acuity of these dynamics in wartime societies, where emergency security measures carry heightened risks of normalised surveillance and permanent labelling. The article proposes an anti-stigmatisation doctrine of profiling, articulated through five minimum conditions of admissibility, grounded in ECHR standards and Ukraine’s European integration obligations.

У цій статті досліджується структурна напруженість між ризикоорієнтованим соціальним контролем та нормативними основами верховенства права – напруженість, теоретично описана тут як парадокс ризику-справедливості. Спираючись на формулу Радбруха, тезу Бека про суспільство ризику та нову пенологію Філі та Саймона, у статті стверджується, що поступовий перехід від кримінальної відповідальності ex post до управління ризиками ex ante загрожує принципам законності, рівності та пропорційності. Далі у статті аналізується кримінальне профілювання як багатоетапний механізм стигматизації, який структурно підриває утримання – процес трансформації на основі ідентичності, через який люди відмовляються від злочинності, як теоретично обґрунтував Шадд Маруна. Увага приділяється особливій гостроті цієї динаміки у суспільствах воєнного часу, де надзвичайні заходи безпеки несуть підвищені ризики нормалізованого спостереження та постійного маркування. У статті пропонується антистигматизаційна доктрина профілювання, сформульована через п'ять мінімальних умов допустимості, що ґрунтуються на стандартах ЄСПЛ та зобов'язаннях України щодо європейської інтеграції.