Особливості стилю англійської готичної літератури = Stylistic Peculiarities of English Gothic Literature : кваліфікаційна (магістерська) робота

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена комплексному лінгвостилістичному дослідженню англійської готичної літератури у діахронічному аспекті. Актуальність теми зумовлена потребою у системному аналізі еволюції стилістичних засобів готичного жанру від XVIII до XX століття, що виходить за межі суто літературознавчих студій і потребує інтегрованого філологічного підходу. Мета роботи полягає у виявленні, систематизації та аналізі стилістичних особливостей англійської готичної літератури на матеріалі репрезентативних художніх творів різних періодів розвитку жанру. Об’єкт дослідження – стилістичні характеристики англійської готичної літератури. Предмет – мовні засоби реалізації готичних мотивів на рівні лексики, синтаксису та побудови оповіді. Матеріалом дослідження слугували шість канонічних творів англійської готичної літератури: «Замок Отранто» Г. Волпола (1764), «Таємниці Удольфського замку» Е. Редкліфф (1794), «Франкенштейн» М. Шеллі (1818), «Портрет Доріана Грея» О. Вайлда (1890), «Дракула» Б. Стокера (1897), «Жінка в чорному» С. Гілл (1983). Для досягнення мети використовувався комплекс методів: діахронічний (для простеження еволюції стилю), описовий (для систематизації мовних засобів), контекстуально-інтерпретаційний (для визначення стилістичної функції мовних одиниць) та наратологічний (для аналізу структури оповіді). У роботі показано, що рання готика використовує архаїчний синтаксис та перебільшену лексику; романтична готика переносить страх у внутрішній світ персонажів через складну структуру оповіді; вікторіанська готика адаптує жанр до міського простору через афористичний стиль та документальну форму; сучасна готика повертається до простоти через мінімалістичну поетику. Виявлено, що при всіх змінах зберігаються основні жанрові риси готики. Наукова новизна роботи полягає у вперше здійсненому комплексному лінгвостилістичному аналізі англійської готичної літератури у діахронічному розрізі, що дозволило простежити еволюцію стилістичних інваріантів жанру та виокремити діахронічну динаміку засобів, що забезпечують жанрову сталість готичної прози. Результати дослідження мають теоретичне значення для поглиблення засад функціональної стилістики художнього тексту та практичне значення для використання у викладанні курсів зі стилістики, історії англійської літератури, аналізу художнього тексту.

The master’s thesis is devoted to a comprehensive linguostylistic study of English Gothic literature in a diachronic aspect. The relevance of the topic is due to the need for a systematic analysis of the evolution of stylistic means of the Gothic genre from the 18th to the 20th century, which goes beyond purely literary studies and requires an integrated philological approach. The aim of the work is to identify, systematize, and analyze the stylistic features of English Gothic literature based on representative literary works from different periods of the genre’s development. The object of research is the stylistic characteristics of English Gothic literature. The subject of research is the linguistic means of realizing Gothic motifs at the level of lexis, syntax, and narrative structure. The research material consisted of six canonical works of English Gothic literature: «The Castle of Otranto» by H. Walpole (1764), «The Mysteries of Udolpho» by A. Radcliffe (1794), «Frankenstein» by M. Shelley (1818), «The Picture of Dorian Gray» by O. Wilde (1890), «Dracula» by B. Stoker (1897), «The Woman in Black» by S. Hill (1983). To achieve the aim, a complex of methods was used: diachronic (to trace the evolution of style), descriptive (to systematize linguistic means), contextual-interpretative (to determine the stylistic function of linguistic units), and narratological (to analyze the narrative structure). The work demonstrates that early Gothic uses archaic syntax and exaggerated vocabulary; Romantic Gothic transfers fear into the inner world of characters through a complex narrative structure; Victorian Gothic adapts the genre to urban space through an aphoristic style and documentary form; contemporary Gothic returns to simplicity through minimalist poetics. It is revealed that despite all changes, the main genre features of Gothic are preserved. The scientific novelty of the work lies in the first comprehensive linguostylistic analysis of English Gothic literature in a diachronic cross-section, which allowed tracing the evolution of stylistic invariants of the genre and singling out the diachronic dynamics of means ensuring the genre stability of Gothic prose. The results of the research have theoretical significance for deepening the foundations of functional stylistics of a literary text and practical significance for use in teaching courses on stylistics, history of English literature, and literary text analysis.