Кримінальні практики як засіб соціальної мобільності

Abstract

Статтю присвячено розгляду явища соціальної мобільності, яка відбувається внаслідок заняття протиправною діяльністю. Проаналізовано певні аспекти, згідно з якими кримінальні практики виступають каналами соціальної мобільності для окремих соціальних груп та індивідів. Розглянуто, за яких умов кримінальні практики обираються як прийнятна поведінка індивідами та соціальними групами, котрі не пов’язані з криміналом. Окремо розглядається соціальна мобільність представників криміналітету, під час якої кримінальні практики виступають етапами кримінальної кар’єри. Досліджено специфіку соціальної мобільності у випадку окремих різновидів злочинності: традиційної, організованої, «білокомірцевої», етнічної тощо. Певну увагу приділено особливостям побудови кримінальної кар’єри у злочинних спільнотах «злодіїв у законі» та в організованих злочинних угрупованнях, які функціонують на основі неписаних злочинних приписів. Розглянуто, які чинники впливають на висхідну та низхідну соціальну мобільність у злочинних спільнотах «злодіїв у законі». Крім того, розкрито особливості соціальної мобільності у випадку «білокомірцевої» злочинності. Звертається увага на можливості міжпоколінної соціальної мобільності за «білокомірцевої» злочинності. Наголошено на існуванні відмінностей у разі соціальної мобільності за допомогою кримінальних практик у легальних сферах життєдіяльності й у разі побудови кримінальної кар’єри, не виходячи за межі кримінального світу професійних злочинців. Розглянуто специфіку соціальної мобільності в організованих злочинних угрупованнях, що складаються із вихідців із соціальних груп, які не мають відношення до криміналу. Представниками окремих соціальних груп, котрі не є дотичними до кримінальної діяльності, злочинні практики розглядаються як ситуативні види діяльності, які забезпечують їхню соціальну мобільність за певних обставин. Також висвітлено особливості соціальної мобільності при переході від кримінальної до легальної діяльності залежно від тих чи інших видів злочинності. Окрему увагу приділено соціальній мобільності індивідів, які займалися кримінальними практиками та згодом перейшли до законослухняної поведінки. Розглянуто проблеми, що постають перед індивідом у разі повернення до законослухняного способу життя, та види допомоги у випадку, коли злочинна діяльність призвела індивіда до низхідної мобільності.

The article is devoted to the phenomenon of social mobility that occurs as a result of illegal activities. Certain aspects are analyzed, according to which criminal practices act as channels of social mobility for certain social groups and individuals. The conditions under which criminal practices are chosen as acceptable behavior by individuals and social groups that are not related to crime are considered. The social mobility of criminals, during which criminal practices are stages of a criminal career, is considered separately. The specifics of social mobility in the case of certain types of crime are studied: traditional, organized, “white-collar”, ethnic, etc. Some attention is paid to the peculiarities of building a criminal career in the criminal communities of “thieves in law” and in organized criminal groups that operate on the basis of unwritten criminal regulations. In particular, the factors influencing the upward and downward social mobility in criminal communities of “thieves in law” are considered. In addition, the features of social mobility in the case of “white-collar” crime are revealed. Attention is drawn to the possibilities of intergenerational social mobility in “white-collar” crime. Emphasis is placed on the existence of differences in the case of social mobility through criminal practices in the legal spheres of life and in the case of building a criminal career without going beyond the criminal world of professional criminals. The specifics of social mobility in organized criminal groups consisting of people from social groups who are not related to crime are considered. Representatives of certain social groups that are not involved in criminal activities, criminal practices are considered as situational activities that ensure their social mobility in certain circumstances. The peculiarities of social mobility in the transition from criminal to legal activities depending on certain types of crime are also highlighted. Particular attention is paid to the social mobility of individuals who engaged in criminal practices and later switched to law- abiding behavior. The problems faced by the individual in the case of returning to a law-abiding lifestyle and the types of assistance in the case when criminal activity has led the individual to downward mobility are considered.