Методологічні підходи «де-юре» та «де-факто» в контексті пізньоантичної і ранньосередньовічної історії міжнародної правосуб’єктності

Скорочена інфрмація про документ
dc.contributor.authorМельник, Володимир Петрович
dc.contributor.authorМельник, В. П.
dc.contributor.authorMelnyk, Volodymyr P.
dc.date.accessioned2022-07-31T16:18:49Z
dc.date.available2022-07-31T16:18:49Z
dc.date.issued2021
dc.descriptionМельник В. П. Методологічні підходи «де-юре» та «де-факто» в контексті пізньоантичної і ранньосередньовічної історії міжнародної правосуб’єктності / В. П. Мельник // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2021. - № 3. - С. 24-32.en_US
dc.description.abstractСтаття присвячена важливому питанню історії та теорії держави і права – співвідношенню понять «де-юре» та «де-факто». Особливості методологічної кореляції демонструються на історичних прикладах імперій періодів пізньої античності та раннього середньовіччя. Філософсько-правовий дискурс кореляції «де-юре» та «де-факто» криється в фундаментальній суперечці двох підходів – чисто юридичного та чисто політологічного (політичного). Перший базується на визначенні ідеального стану справ, тоді як другий відображає реальність з усіма її відхиленнями від ідеального теоретизування. Відтак головна відмінність історико-юридичного тлумачення державної історії, на відміну від тлумачення політологічного, полягає в наявності норм та формальностей, що жодним чином не можуть бути піддані законодавчому сумніву (водночас, вони сумнівні з позицій буденної життєвої практики). Для прикладу, феномен «імперської» влади полягає у її «вселенському», «світовому» масштабі. Цей юридичний «факт» не піддавався жодним сумнівам ані в нормативно-правовій базі, ані в дипломатичних практиках означеної доби. Лише «імперії» могли вважатися «джерелом державності»; імператори роздавали титули та достоїнства «царів», «каганів», «королів», «князів», «герцогів», «графів» тощо. Не дарма термін «суверенітет» походить від латинського поняття «сюзеренітет». З огляду на юридичний «факт» імперської наддержавності (імперії сприймались та уявлялись як сукупності-співдружності держав, «царства царств») тільки взаємне визнання імперіями одна одної могло бути інституціональної базою для творення системи міжнародного права. Ця система, відповідно, розвивалась на основі інституту міжнародної правосуб’єктності, де взаємним визнанням суб’єктності послуговувались виключно імперії зі «вселенськими амбіціями». Наше визначення стосується насамперед Східної Римської імперії (Візантії), Перського царства (Ірану), Кушанського царства (Індії) та пізньоантичної Хань Чао (Китайської імперії). Окремо, перебуваючи в контексті історії міжнародної правосуб’єктності, стаття покликана ознайомити читачів із триступінчастою методикою обробки історичних фактів (локальні події, міжнародні події, суб’єктивна інтерпретація). Відтак ґенеза української державності (київсько-руської) подається та вписується в контекст оповідання як локальний аспект міжнародної історії, що може по-різному інтерпретуватися істориками, політологами та юристами. Теорія візантійського походження юридичних форм Київського князівства має на меті підтвердження невідповідності політичного (політологічного) та юридичного (історико-правового) розуміння феномену ґенези державних утворень.en_US
dc.description.abstractThe article is devoted to the relationship between the concepts of “de jure” and “de facto”. Peculiarities of methodological correlation were demonstrated on the historical examples of Empires (periods of late antiquity and early Middle Ages). The Legal Philosophy discourse of the correlation between “de jure” and “de facto” lies in the fundamental dispute between two approaches – legal and political. The first is based on determining the ideal state of affairs, while the second reflects reality with all its deviations from the ideal theorizing. Thus, the main difference between legal interpretation of state history, in contrast to the interpretation of political science, is the existence of norms and formalities that can in no way be subject to legislative doubt (at the same time, these norms are questionable from the standpoint of everyday life). For example, the phenomenon of “empire” power lies in its “universal”, “worldwide” scale. This legal “fact” wasn’t questioned either in the legal framework or in the diplomatic practices of the time. Only “empires” could be considered as a “source of statehood”; only emperors distributed the titles and virtues of “kings”, “khagans”, “princes”, “dukes”, “counts” etc. No wonder the term “sovereignty” comes from the Latin concept of “suzerainty”. Given the legal “fact” of imperial superpower (empires were perceived and imagined as Commonwealth of States, “kingdoms of kingdoms”), only mutual recognition of empires by each other could become the institutional basis for the creation of the international law system. This system developed on the basis of the institutio of international legal personality, where the mutual recognition of subjectivity used exclusively by empires with “universal ambitions”. Our definition applies primarily to the Eastern Roman Empire (Byzantium), the Persian Empire (Iran), the Kushan Empire (India) and the late antique Hàn cháo (Chinese Empire). Separately, being in the context of the history of international legal personality, the article is designed to acquaint readers with a three-step method of historical facts processing (local events level + international events level + subjective interpretation level). Thus, the genesis of Ukrainian statehood (Kyivan Rus’) presented and fits into the context of this article as a local aspect of international history, which can be interpreted differently by historians, political scientists and lawyers. The theory of the Byzantine origin of the legal forms of the Kyivan Rus’ aims to confirm the discrepancy of the political (political sceince point of view) and legal (history of law point of view) understanding of the phenomenon of the genesis of state formations.
dc.identifier.citationМельник В. П. Методологічні підходи «де-юре» та «де-факто» в контексті пізньоантичної і ранньосередньовічної історії міжнародної правосуб’єктності / В. П. Мельник // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2021. - № 3. - С. 24-32.en_US
dc.identifier.urihttps://hdl.handle.net/11300/18903
dc.language.isootheren_US
dc.publisherОдеса : Гельветикаen_US
dc.subjectResearch Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCEen_US
dc.subjectдержавністьen_US
dc.subjectюридична історіяen_US
dc.subjectполітична історіяen_US
dc.subjectде-юреen_US
dc.subjectде-фактоen_US
dc.subjectідеалізмen_US
dc.subjectреалізмen_US
dc.subjectімперські студії (імперіологія)en_US
dc.subjectміжнародна правосуб’єктністьen_US
dc.subjectСхідна Римська імперія (Візантія)en_US
dc.subjectпізня античністьen_US
dc.subjectраннє середньовіччяen_US
dc.subjectґенеза державиen_US
dc.subjectstatehooden_US
dc.subjectlegal historyen_US
dc.subjectpolitical historyen_US
dc.subjectde jureen_US
dc.subjectde factoen_US
dc.subjectidealismen_US
dc.subjectrealismen_US
dc.subjectempire studies (imperiology)en_US
dc.subjectinternational legal personalityen_US
dc.subjectEastern Roman Empire (Byzantium)en_US
dc.subjectLate Antiquityen_US
dc.subjectEarly Middle Agesen_US
dc.subjectgenesis of the stateen_US
dc.titleМетодологічні підходи «де-юре» та «де-факто» в контексті пізньоантичної і ранньосередньовічної історії міжнародної правосуб’єктностіen_US
dc.typeArticleen_US

Файли

Контейнер Original
Зараз відображається 1 - 1 з 1
Ескіз
Name:
В. Мельник.pdf
Size:
727.27 KB
Format:
Adobe Portable Document Format
Description:
Завантажити
Контейнер License
Зараз відображається 1 - 1 з 1
Без Ескізу
Name:
license.txt
Size:
1.71 KB
Format:
Item-specific license agreed upon to submission
Description:
Завантажити

Зібрання

Юридичний вісник №3/2021