Дослідження національно-культурної традиції як естетичного феномена

Abstract

В статті здійснено теоретичне осмислення національно-культурної традиції як естетичного феномена. Обгрунтувавши засадничі принципи сучасного дослідження проблеми і здійснивши всебічний аналіз, в статті систематизовано досвід вітчизняної та зарубіжної наукової думки, включаючи історичну традицію та сучасний стан щодо естетичної реконструкції такого феномена як національно-культурна традиція. Теоретичний матеріал трансформувався в дослідження особливостей естетичної інтерпретації національно-культурної традиції. Мета дослідження полягає в філософсько-теоретичному аналізі естетичних засад національно-культурної традиції, в репрезентації її своєрідності як естетичного феномена. Національна культура розглянута як цілісна система, багатогранність і різнобічність якої дозволяє глибше розуміти особливості етнічного світосприйняття та світорозуміння. Обгрунтовано, що естетичний аналіз національно-культурної традиції можливий лише в тому випадку, якщо самі естетичні категорії розглядаються в системі, тобто в єдності та взаємозв’язку. Методологічна основа дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні філософських, естетичних, культурологічних, мистецтвознавчих, психологічних та історичних концепцій. Переосмислення класичної теоретичної філософсько-культурної моделі поєднано з використання м методології феноменолого-екзистенціалістської традиції, герменевтики, негативної діалектики. У роботі також використано й метод біографічного аналізу, який застосовано для дослідження проблеми крізь призму життя та творчості окремих історичних постатей. Обгрунтована парадигмальна роль етноестетичних категорій для збереження самототожності національних культур впродовж їх історичного розвитку. Показано, що національно-культурна традиція кожного народу є результат взаємодії мінливого соціального середовища та відносно незмінного психічного складу (характеру), духовного світу цього народу. Обгрунтовано, що урахування релігійних уявлень, які склалися історично, а також великої кількості пов’язаних із ними традицій, які стосуються внутрішнього світу людей, означає, визнання важливої, хоча й не фатальної ролі цих чин ників у долях народів (націй).In the article there is made the theoretical understanding of the national-cultural tradition as an aesthetic phenomenon . Having substantiated the basic principles of modern research of the problem and carrying out a comprehensive analysis, the article systematizes the experience of national and foreign scientific thought, including the historical tradition and the current state of aesthetic reconstruction of such a phenomenon as a national and cultural tradition. Theoretical material has been transformed into a study of peculiarities of the aesthetic interpretation of the national-cultural tradition. The purpose of the study is to philosophically and theoretically analyze the aesthetic foundations of the national and cultural tradition, to represent its originality as an aesthetic phenomenon. National culture is regarded as a completed system, multifaceted and versatile, which allows for a deeper understanding of the features of ethnic worldview and worldperception. It is justified that aesthetic analysis of the national-cultural tradition is possible only if the aesthetic categories themselves are considered in the system, that is, in unity and interconnection. The methodological basis of the research is based on the interdisciplinary integration of philosophical, aesthetic, cultural, art, psychological, and historical concepts. Rethinking the classical theoretical philosophical and cultural model is combined with the use of the methodology of phenomenological-existent ialist tradition, hermeneutics, negative dialectics. The article also uses the method of biographical analysis, which is used to investigate the problem through the lens of life and creativity of individual historical figures. The paradigmatic role of ethno-aesthetic categories for preserving the identity of national cultures throughout their historical development is substantiated. It is shown that the national-cultural tradition of each nation is the result of the interaction of the changing social environment and the relatively unchanged mental composition (character), the spiritual world of this people. It is justified that taking into account the religious beliefs that have developed historically, as well as the large number of related traditions concerning the inner world of people, means recognition of the important, though not fatal, role of these factors in the fate of demos (nations).