Суфизм в современном Дагестане: Саид-афанди Чиркейский о тарикате

Abstract

Суфизм – мистическое, а в некоторых случаях и аскетическое течение в исламе, целью которой является уподобление Богу – формирование «совершенного человека» (аль-инсан аль-камиль) посредством особого пути — тариката. Тарикат – это особый путь, которого придерживается тот, кто стремится к познанию Бога (Истины). Постижение Истины есть борьба человека с нафсом (эго, страстями). Путей постижения Истины, множество и отличаются они суфийскими обучающими практиками. Несмотря на отличия между тарикатами, все они ведут верующего к Богу. Суфизм, возникший в лоне ислама, в Дагестане имеет многовековые традиции. Принято считать, что суфизм, получивший распространение в Дагестане уже в ХI веке, в последующие века стал инструментом мирного распространения и сохранения исламских норм в местных условиях. Наиболее крупной фигурой и самым известным и влиятельным среди суфиев Дагестана был шейх накшбандийского и шазилийского тарикатов Саид-афанди аль-Чиркави, который придерживался четырехступенчатого уровня тариката: шариат, тарикат, маарифат, хакикат. Шариат – это то, что провозглашается устами, а тарикат – это соблюдение телом того, что провозгласили уста; маарифат — познание Всевышнего посредством истинных знаний; хакикат — это состояние души, которое возникает в результате постижения Истины — познания Всевышнего (большой газават, священная война). Конечной целью тариката является постижение Истины (хакк), т. е. Бога.Стаття присвячена дослідженню духовної спадщини найбільш видатного дагестанського суфія Саїда-Афанді аль-Чіркаві. Проаналізовані різноманітні теорії виникнення суфізму; змальовані релігійні та філософськи витоки суфізму. Суфізм - містична, а в деяких випадках і аскетична течія в ісламі, метою якої є уподібнення Богу - виховання «досконалої людини» (аль-інсан аль-камиль) за допомогою особливого шляху - таріката. Тарікат - це шлях, якого дотримується той, хто прагне до пізнання Бога (Істини). Осягнення Істини є боротьба людини зі своїм нафсом (его, пристрастями). Шляхів осягнення Істини безліч і відрізняються вони суфійськими навчальними практиками. Незважаючи на відмінності між тарікатами, всі вони ведуть віруючого до Бога. Показаний зв’язок суфізму з зороастризмом, буддизмом, індуїзмом, юдаїзмом і християнством. Суфізм, що виник в лоні ісламу, в Дагестані має багатовікові традиції. Прийнято вважати, що суфізм, що набув поширення в Дагестані вже в ХI столітті, в наступні століття став інструментом мирного поширення і збереження ісламських норм в місцевих умовах. Змальовані значні втрати, які зазнав дагестанський суфізм внаслідок репресій з боку радянської влади. Проаналізовані складні відносини між основними суфійськими тарікатами в сучасному Дагестані: накшбандійським, тазалійським, кадирійським тощо. Зазначено, що тарікати у Дагестані не агресивні, вони орієнтовані на духовні цінності, а поняття «джихад» тлумачать як прагнення до морального самовдосконалення. Найбільш великою фігурою і найвідомішим і найвпливовішим серед суфіїв Дагестану був шейх накшбандійского і шазілійского тарикатів Саїд-Афанді аль-Чіркаві, який дотримувався чотириступінчастого рівня таріката: шаріат, тарікат, мааріфат, хакікат. Шаріат -це те, що проголошується устами, а тарікат -це дотримання тілом того, що проголосили уста; мааріфат пізнання Всевишнього за допомогою істинних знань; хакікат - це стан душі, якій виникає в результаті осягнення Істини -пізнання Всевишнього, іменована Саїдом-Афанді великим газават (священною війною). Кінцевою метою таріката є осягнення Істини (хакк), Бога.The article is devoted to exploring the spiritual heritage of Said-Afandi al-Chircavi, the most prominent Dagestani Sufi. Various theories of the emergence of Sufism have been analyzed; depicted the religious and philosophical origins of Sufism. Sufism is a mystical, and in some cases ascetic current in Islam, the purpose of which is to liken God to the education of the "perfect man" (al-insan al- camille) through a special way - tariqat. Tariqat is the path followed by one who seeks to know God (Truth). The grasp of Truth is the struggle of man with his nafs (ego, passions). There are many ways of comprehending the Truth, and they differ in Sufi teaching practices. Despite the differences between the tariqats, they all lead the believers to God. The connection of Sufism with Zoroastrianism, Buddhism, Hinduism, Judaism and Christianity is shown. Sufism, which originated in the bosom of Islam, has a ancient tradition in Dagestan. It is accepted that Sufism, which became widespread in Dagestan as early as the XI century, in the following centuries became an instrument of peaceful propagation and preservation of Islamic norms in local conditions. The considerable losses suffered by the Dagestan Sufism as a result of the repression by the Soviet authorities are outlined. The complex relations between the main Sufi tarikas in modern Dagestan are analyzed: Naksbandian, Tazali, Kadiri etc. In Dagestan it is stated that they are not aggressive, they are focused on spiritual values, and the term "jihad" is interpreted as the desire for moral self-improvement. The largest figure and the most famous and influential among the Sufis of Dagestan was Sheikh Naksbandi and Shazilian tariqah Said-Afandi al-Cirkavi, who adhered to the four-tier tariqat level: Sharia, Tariqat, Maarifat, Khakikat. Sharia is what is proclaimed by the mouth, and Tariqat is the observance of the body that is proclaimed by the mouth; Maarifat -the knowledge of the God through true knowledges; Khakikat is the state of mind that arises from the comprehension of the Truth - the knowledge of the God, called Saeed-Afandi the Great Ghazavat (holy war). The ultimate purpose of tariqat is to grasp the Truth (hack) of God.