Особливості раціональності у дискурсі постмодернізму

Abstract

Постмодерністський «виклик» класичній раціональності полягає у спробі «перевернути» усталені смисли з метою виходу за їхні межі, що призводить до розширеного тлумачення раціональності, яка розуміється не тільки як метод пізнання дійсності, заснований на розумі, але і як структура, що має власні закони й особливості. Постмодернізм, надаючи перевагу «екстенсивності поверхні» думки перед «інтенсивністю» її «вертикалі», акцентує «ерудицію» як методологічний інструмент дослідження «множинностей», що є de facto множинністю інтерпретацій. У гносеології відбувається спроба ліквідувати картезіанську суб’єкт/об’єктну парадигму, а також – прагнення пересадити методи гуманітарних наук на ґрунт природничо-наукових дисциплін, що породжує розуміння буття та його феноменів як структур мови.Постмодернистский «вызов» классической рациональности заключается в попытке «перевернуть» устоявшиеся смыслы с целью выхода за их пределы, что приводит к расширенному толкованию рациональности, которая понимается не только как метод познания действительности, основанный на разуме, но и как структура, имеющая собственные законы и особенности. Постмодернизм, отдавая предпочтение «экстенсивности поверхности» мысли перед «интенсивностью» ее «вертикали», акцентирует «эрудицию» как методологический инструмент исследования «множества», что является de facto множественностью интерпретаций. В гносеологии происходит попытка ликвидировать картезианскую субъект/объектную парадигму, а также – стремление пересадить методы гуманитарных наук на почву естественнонаучных дисциплин, что порождает понимание бытия и его феноменов как структур языка.Postmodern “challenge” classic rationality is to try to “flip” a well-established meanings with the aim of going beyond their limits, leading to a broader interpretation of rationality, which is understood not only as a method of understanding reality based on reason, but also as a structure that has its own laws and peculiarities. Postmodernism, preferring the “extensiveness of the surface” thoughts before the “intensity” of its “vertical” emphasizes “knowledge” as a methodological research tool “many”, which is the de facto multiplicity of interpretations. In epistemology, the attempt to eliminate cartasense subject/object paradigm, and also – the desire to transplant the methods of the Humanities on soil scientific disciplines, which creates an understanding of life and its phenomena as structures of the language.