Трансформації концепту віри у християнській теології

Abstract

У статті досліджуються трансформації концепту віри в історичній динаміці розвитку теологічних теорій. Концепт віри в християнській традиції у своєму поняттєвому ядрі має два полюси: впевненість у знанні та вірність в особистих відносинах. Сучасна християнська теологія, доповнюючи цілісний смисловий діапазон, описує віру як упевненість у досвіді відносин із Богом і вірність цим відносинам і Богові, що в них відкривається. Загальною тенденцією для європейського християнства є поглиблена увага до віри як вірності, що реалізується в ідеальній комунікації. Віра як упевненість у знанні чи існуванні об’єкта знання була в центрі уваги метафізичного мислення від томістів до неотомістів. Проте сучасна теологія доводить, що впевненість у власному знанні є нічим іншим як довірою до свого знання, а тому «довіра» як центр поняттєвого ядра концепту віри отримує все більшу перевагу над альтернативним центром – «упевненістю».

В статье исследуются трансформации концепта веры в исторической динамике развития теологических теорий. Концепт веры в христианской традиции в своем понятийном ядре имеет два полюса: уверенность в знании и верность в личных отношениях. Современная христианская теология, дополняя целостный смысловой диапазон, описывает веру как уверенность в опыте отношений с Богом и верность этим отношениям и Богу, что в них открывается. Общей тенденцией для европейского христианства является углубленное внимание к вере как верности, которая реализуется в идеальной коммуникации. Вера как уверенность в знании или существовании объекта знания была в центре внимания метафизического мышления от томистов к неотомистам. Однако современная теология доказывает, что уверенность в собственном знании является ничем иным как доверием к своему знанию, а потому «доверие» как центр понятийного ядра концепта веры получает все большее предпочтение над альтернативным центром – «уверенностью».

The article deals with the transformation of the concept of faith in the historical dynamics of theological theories. The concept of faith in European Christian has two poles in its semantic nucleus: assurance in one’s knowledge and fidelity in personal relations. Contemporary Christian theology treats faith as assurance in the experience of relations with God and fidelity to these relations and to God who reveals Himself in these relations. Generally, European Christianity pays special attention to faith as fidelity realized in ideal communication. Faith as assurance in knowledge or existence of the object of knowledge was in the center of metaphysical attention for Thomists and Neo-Thomists. However, contemporary theology proves that assurance in one’s knowledge is nothing else but trust to one’s knowledge and experience, so that “trust” gradually outweighs “assurance” as the center of semantic nucleus of the concept of faith. Today’s Catholic theology understands faith as fidelity to God, Who reveals Himself in personal relations as Love; Protestant theology treats faith as supernatural experience of personal communication to God and assurance in this experience.