Законодавча еволюція статті 25 Конвенції ООН про міжнародну купівлю-продаж товарів: від проєкту до сучасного формулювання

Abstract

В умовах уніфікації правового регулювання міжнародної купівлі-продажу товарів особливого значення набуває визначення критеріїв істотності порушення договору, оскільки саме від цього залежить обсяг засобів правового захисту сторін. Саме від кваліфікації порушення як істотного залежить можливість застосування найбільш радикальних засобів захисту, зокрема розірвання договору, що безпосередньо впливає на стабільність комерційного обігу, розподіл ризиків між сторонами та передбачуваність міжнародних торговельних відносин. Стаття 25 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року формує автономну систему підходів до кваліфікації порушень, центральним елементом якої є змішаний суб’єктивно-об’єктивний стандарт оцінки. Еволюція статті 25 Конвенції 1980 року відображає перехід від більш гнучкого критерію «значної шкоди» до складнішого, в якому ключове значення має зміст договору та обґрунтовані очікування сторін. Такий підхід дозволяє забезпечити баланс між індивідуальними інтересами сторін і загальними вимогами правової визначеності, що є необхідним для ефективного функціонування міжнародного торговельного обігу.