Аспекти розуміння проблеми справедливості Платоном, Арістотелем, Джоном Ролзом

Abstract

У статті розглядаються різні погляди та підходи до проблеми справедливості у працях Платона, Арістотеля, Джона Ролза крізь призму справедливої людини та справедливої держави. Дано визначення, що, на думку Платона, справедлива держава – це та держава, в якій кожен займає своє місце і робить те, що він найкраще може робити за своєю природою. Держава Платона складається із трьох станів: філософів, воїнів, ділового люду, або люду справи (промисловців). Отже, суспільний стан людини повинен визначатися за її природною силою. Так, люди з чуттєвими потребами призначаються самою природою у клас промисловців, люди з мужністю в серці покликані до військової справи, до захисту рідної країни; люди зі знанням добра покликані до звання правителів. Платон вибудував структуру ідеальної держави, де три стани виконують різні функції: філософи стоять на найвищому щаблі, керуючи суспільством, воїни і селяни (торговці, ремісники) потребують управління з боку мудреців. Гармонійне суспільство – результат усвідомлення і виконання кожним із громадян свого природного і законодавчого призначення. Тобто соціальна справедливість в суспільстві існує тільки тоді, коли вона є всередині кожної людської душі, вважав Платон. На відміну від Платона, Арістотель виділяє декілька видів справедливості. Він розрізняє справедливість одвічну, незмінну й тимчасову, змінну, узаконену. Перша як постійно однакова не має різновидів; а останній різновид справедливості як змінний Арістотель ділить ще на три різновиди: справедливість розподільчу; справедливість зрівнювальну; справедливість поблажливу. Також у статті проаналізовано концепції соціальної справедливості Джона Ролза, який взяв за основу два різних принципи: 1. «Кожна особа повинна мати рівне право на щонайширший план рівних основних свобод, і цей план має бути сумісним із подібною схемою свобод для інших». Цей принцип передбачає рівність у володінні всіма базовими правами. 2. «Соціальні й економічні нерівності слід залагоджувати таким чином, щоб а) можна було розсудково сподіватися на їхню корисність для кожного й б) вони пов’язувалися з відкритими для всіх посадами й постами. За цим принципом допускається соціальна й економічна нерівність, наприклад, у достатку та владі.The article examines various views and approaches to the problem of justice, in particular in the works of Plato, Aristotle, John Rawls through the prism of a just person and a just state. The definition is given that, according to Plato, a just state is a state in which everyone takes his place and does what he can do better by nature. Plato’s state consists of three states: philosophers, warriors, people of action. So, the social state of a person should be determined by his natural strength. So, people with sensual needs are determined by nature itself into the class of entrepreneurs, people with courage in their hearts are called to military affairs, to defend their native country; people with the knowledge of good are called to the rank of ruler. Plato builds an ideal state, where three states perform different functions: philosophers occupy the highest level, governing society, warriors and peasants (merchants, artisans) through life without a spiritual nature need to be governed by sages. A harmonious society is the result of awareness and fulfillment by each citizen of his purpose. That is, social justice in society is only when it is inside every person, says Plato. Unlike Plato, Aristotle defines several types of justice. He distinguishes between eternal justice, immutable and temporary, variable, legalized. The first, as always, is equally devoid of varieties; and the last kind of justice as a variable Aristotle divides into three more kinds: distributive justice; equalizing justice; justice is condescending. The article also analyzes the Concept of Social Justice by John Rawls, who took as a basis two different principles: 1. “Everyone should have an equal right to a wider plan of equal fundamental freedoms, and this plan should be compatible with a similar scheme of freedoms for others”. This principle presupposes equality in the possession of all basic rights. 2. “Social and economic inequalities should be resolved in such a way that a) one can reasonably hope that they will be useful to everyone and b) they are associated with positions and positions open to all”. According to this principle, social and economic inequality is allowed, for example, in wealth and power.