Ideal types in linguistics: new approaches to the study of the charisma concept in political discourse

Abstract

Феномен харизми є популярним об’єктом гуманітарних досліджень протягом останніх сотень років і породжує численні суперечки про його природу та форми серед соціологів, політологів, психологів, філософів, богословів, антропологів та лінгвістів. У статті представлено аналіз лінгводискурсивних корелятів харизми німецьких, американських та українських політичних лідерів та запропоновано нову лінгводискурсивну модель для визначення майбутніх харизматичних лідерів в ініціативі знизу (Grassroots) . Дискурсивний опис харизматичних лідерів та виявлення їх контрастних рис ґрунтується на біологічних, соціальних, психологічних та лінгвістичних чинниках, що формують їхні харизматичні дискурс-портрети. Вирішальне значення в цьому контексті має риторика публічної особистості, виразна бойова позиція, голосові та мімічні характеристики, які надалі сприймаються та приписуються її носіям як харизма. Для харизматичних політиків завжди були характерні гострі заяви, категоричні погляди та мобілізуючи промови. У статті розглянуто витоки теорії німецького соціолога Макса Вебера про харизматичне лідерство, хронологію походження та розвиток концепту "харизма" за період з 1910 р. по теперішній час, запропоновано методологію визначення майбутнього харизматика, визначено специфіку історичного табу на харизму в соціально-політичному дискурсі Німеччини та прагнення сучасного німецького суспільства до пошуків нового харизматика, проаналізовано формування ідеально-типового конструкту "харизматик" в різних політичних дискурсах з урахуванням кризових та посткризових періодів у розвитку країни (Німеччини, України, США) у контрастивній перспективі.

The phenomenon of charisma has been a popular object of humanitarian studies for the past hundred years and has given rise to numerous disputes about its nature and forms among sociologists, political scientists, psychologists, philosophers, theologians, anthropologists, and linguists. The paper presents an analysis of charisma-correlates in the language of political leaders in modern German, American und Ukrainian political discourses and suggests a novel linguistic discursive model for identifying future charismatic leaders. The discursive description of charismatic leaders and the discovery of their contrastive features relies on biological, social, psychological and linguistic parameters forming their charismatic discourse portraits. Of decisive importance in this context, is the rhetoric of public appearance, expressive combative position, hortatority, timbral, prosodic and gesture-mimic characteristics further perceived and attributed to its carriers as charisma. Charismatic politicians have always been characterised by sharp statements, categorical views and mobilising speech. Inspirited or pep rhetoric is inherent in politicians whose position is contrary to the majority of the public, the opinion of their political allies, members of Parliament, etc. This paper will consider the origins of Weber's theory of charismatic domination, the chronology of the origin and development of the concept of "charisma" over the period from 1910 to the present; the specifics of the historical taboo on charisma in the social and political discourse of Germany and the yearning for a new charismatic; successful adaptation of the German concept in American political discourse; methodology for discovering a future charismatic in the search for Grassroots-Charisma.