Визначення буття в персоналістичному вченні Чеслава Станіслава Бартніка

Abstract

У статті вперше персоналістичне вчення католицького філософа Ч.С. Бартніка, зокрема тлумачення ним категорії буття, розглядається не з позиції богослов’я, а на засадах релігієзнавчої науки. Зазначається, що польський персоналіст у своєму філософсько-релігійному вченні розглядає буття у світлі особи, адже поза нею немає нічого іншого, що могло б дати повне його розуміння. Він стверджує, що особу варто трактувати у зв’язку з категорією сенсу буття, оскільки вона надає сенс усьому буттю, а її існування надає сенс будь-якому існуванню. При цьому, на думку філософа, сенсом, метою і звершенням буття виступає не лише індивід, а спільнота осіб, суспільство. Суспільство польський мислитель розглядає як щось вагоміше, ніж звичайне середовище, в якому особа реалізує себе, тому суспільство в його інтерпретації постає як сенс усього буття і сенс буття індивідуальної особи. Хоч особа і суспільство тісно пов’язані й неподільні, суспільство має першість, з огляду на його збірну природу як буття багатоскладового. Таким чином, у концепції Бартніка йдеться про персональну наповненість буття, зумовлену тим, що дійсність особи є ядром буття і чинником, який утворює його сенс.В статье впервые персоналистическое учение католического философа Ч.С. Бартника, в частности, толкование им категории бытия, рассматривается не с позиции богословия, а с позиции религиоведения. Отмечено, что польский персоналист в своём философско-религиозном учении рассматривает бытие в свете личности, так как вне её нет ничего другого, что могло бы дать полное его понимание. Он утверждает, что личность следует толковать в связи с категорией смысла бытия, ибо она даёт смысл всему бытию, а её существование придаёт смысл всякому существованию. При этом философ считает, что смыслом, целью и завершением бытия выступает не только индивид, но и сообщество личностей. Общество польский мыслитель рассматривает как нечто более значимое, чем обычную среду, в которой личность реализует себя, поэтому общество в его интерпретации выступает как смысл всего бытия и смысл бытия отдельной личности. Хотя личность и общество тесно связаны и неразделимы, общество является первичным ввиду его собирательной природы как бытия многосоставного. Таким образом, в концепции Бартника речь идёт о персональной наполненности бытия, обусловленной тем, что действительность личности является ядром бы- тия и его смыслообразующим фактором.Scientific novelty is that Personalistic Doctrine of the Catholic philosopher, the way he interprets the category of existence in particular, is considered based on religious science and not from the perspective of theology. The conclusion to be drawn is that in his philosophical and religious Personalistic Doctrine, the Polish philosopher-personalist considers existence in the light of a personality, as there is nothing else beyond it, that could reveal insights into existence. He states that a person should be treated in relation to the category of sense of existence, because it gives meaning to the whole of reality, and its existence gives sense to any existence. Thus, the philosopher believes that not only an individual but also community of persons, namely society, are the sense, goal and accomplishment of existence. The Polish thinker regards society as something more important, than a usual environment, where a person realizes its potential. According to him, society is a sense of both the whole existence and an individual person. Although a person and society are closely connected being indivisible, the latter takes priority in view of its collective nature akin to multi-existence. Therefore, the concept of Czeslaw Stanislaw Bartnik is about personalistic fullness of existence, preconditioned by the fact that reality of a person is the core of existence and factor that makes its sense.