Пізнання темпорального перебігу в контексті особистісного ціннісного сприйняття людиною часових перспектив

Abstract

Робота присвячена дослідженню питання про сутність часу як однієї з фундаментальних категорій навколишнього світу, яка стосується загальних понять, що виражають чутливе сприйняття та його зв’язок з реальністю. Підкреслюється, що вивчення часового руху матерії доволі складний процес, позаяк він сприймається не безпосередньо, а опосередковано через темпоральний вплив на матеріальні елементи, які поступово змінюються. Темпоральні характеристики, які зумовлюють конкретні стани речей і процесів, – це не зовнішні реальні прояви, а особистісна перцепція спостерігача, на підставі якої формуються уявлення про внутрішні зв’язки подій у матеріальному світі. Тому час – не абсолютне, а відносне явище, і питання вивчення часових перспектив соціальних та індивідуальних систем, їх зіткнень і трансформацій є досить актуальним. У статті проаналізовані два філософські підходи до співставлення таких визначальних категорій, як час і буття: статичну та динамічну наукові концепції часу. Детально розглянута пануюча нині теза, за якої часовий перебіг завжди відбувається у напрямі від минулого до майбутнього. Вона полягає в тому, що часовий рух завжди відбувається транзитом через сучасність, на зупиняючись у ній, і продовжується в майбутті, щоразу збільшуючи обсяг минулого за рахунок нових фактів, що відходять із сучасності у минулі події. Такий процес відбувається перманентно, він не може зупинитися, у цьому, власне, полягає феномен часового руху в природі. Надана оцінка усвідомленої спостерігачами протяжності таких темпоральних категорій, як «минуле», «сучасне» та «майбутнє». Також вивчені наукові припущення окремих дослідників стосовно критики концепції про однонаправленість часового руху та зумовленість змін у стані матерії виключно у напрямі від минулого до майбутнього та оцінені їхні позиції щодо можливості інверсії напряму часового потоку. В роботі також надана розгорнута характеристика взаємин різних часових станів. Розглянуте питання про місце сучасності у співвідношенні трьох часових суперпозицій. Обстоюється позиція, що минуле, нинішнє і майбутнє продукуються сучасним періодом.

The work is devoted to the study of the essence of time as one of the fundamental categories of the world around us, which concerns general concepts that express sensitive perception and its connection with reality. It is emphasized that the study of the temporal motion of matter is a rather complex process, since it is perceived not directly but indirectly through the temporal influence on material elements, which gradually change. Temporal characteristics, which determine the specific states of things and processes, are not external real manifestations, but the personal perception of the observer, on the basis of which ideas about the internal connections of events in the material world are formed. Therefore, time is not an absolute, but a relative phenomenon, and the question of studying the time perspectives of social and individual systems, their collisions and transformations is quite relevant. The article analyzes two philosophical approaches to the comparison of such defining categories as time and being: static and dynamic scientific concepts of time. The currently prevailing thesis is considered in detail, according to which the time course always takes place in the direction from the past to the future. It is that time movement always occurs in transit through the present, not stopping in it, and continues in the future, each time increasing the volume of the past due to new facts departing from the present into past events. This process is permanent, it cannot stop, this, in fact, is the phenomenon of temporal motion in nature. The extent of such temporal categories as “past”, “present” and “future” perceived by observers is estimated. The scientific assumptions of some researchers concerning the critique of the concept of unidirectionality of time motion and conditionality of changes in the state of matter exclusively in the direction from the past to the future are studied, and their positions on the possibility of inversion of the direction of time flow are evaluated. The paper also provides a detailed description of the relationships of different time states. The question of the place of modernity in the ratio of three temporal superpositions is considered. The position is defended that the past, present and future are produced by the modern period.