П’ятидесятництво та харизматизм: порівняльний аналіз

Abstract

У статті аналізуються основні особливості духовності п’ятидесятництва й відображення цих особливостей у теології. Розглянуто співвідношення між сакраментальним хрещенням і містичним хрещенням Святим Духом. Виявлено характерні риси «життя в Дусі», проведено порівняння з концептом «життя в Христі». Доведено, що п’ятидесятництво пропонує входження в особливий життєвий світ, у якому культивується інтенсивний суб’єктивний містичний досвід, робиться наголос на вербальному безпосередньому спілкуванні, заперечується значення теоретичного та символічного богопізнання, схвалюється спонтанне поклоніння Богові, підкреслюється необхідність дистанціювання особистості й громади від світського життя, цінується досвід пророцтв від Бога за збереження центрального значення Писання. Ці риси ідентичності знаходять власне вираження в особливостях культу, особливо в колективних молитвах, покладаннях рук, молитвах зцілення, «танцях» тощо. Перенесення уваги на дію Святого Духа дає п’ятидесятникам змогу перейти від духовності, в центрі якої знаходиться Церква, до духовного життя, що розвивається довкола Бога як Трійці. Харизматичний рух розвиває всі ці особливості в постмодерному ключі, роблячи акцент на досвіді, а не на Біблії, на авторитеті й ролі пастора, на теології процвітання.

В статье анализируются основные особенности духовности пятидесятничества и отражения этих особенностей в теологии. Рассмотрено соотношение между сакраментальным крещением и мистическим крещением Святым Духом. Выявлены характерные черты «жизни в Духе», проведено сравнение с концептом «жизнь во Христе». Доказано, что пятидесятничество предлагает вхождение в особый жизненный мир, в котором культивируется интенсивный субъективный мистический опыт, делается упор на вербальном непосредственном общении, отрицается значение теоретического и символического богопознания, одобряется спонтанное поклонение Богу, подчеркивается необходимость дистанцирования личности и общества от светского жизни, ценится опыт пророчеств от Бога при сохранении центрального значения Писания. Эти черты идентичности находят собственное выражение в особенностях культа, особенно в коллективных молитвах, возложении рук, молитвах исцеления, «танцах» и тому подобное. Перенос внимания на действие Святого Духа позволяет пятидесятникам перейти от духовности, в центре которой находится Церковь, к духовной жизни, развивается вокруг Бога как Троицы. Харизматическое движение развивает все эти особенности в постмодерном ключе, делая акцент на опыте, а не на Библии, на авторитете и роли пастора, на теологии процветания.

The article analyzes the main features of the spirituality of the Pentecostal people and reflects these peculiarities in theology. The relationship between sacramental baptism and mystical baptism of the Holy Spirit is considered. Characteristic features of “life in the Spirit” are revealed, a comparison with the concept of “life in Christ” is made. Proved that Pentecostalism offers a special entry in the living world where cultivated subjective intense mystical experience, focuses on verbal communication direct, contested and symbolic importance of theoretical knowledge of God, approved by spontaneous worship of God, emphasizes the need for distancing individual and social life of the community, the experience of God's prophecy is appreciated, while preserving the central significance of the Scriptures. These features are actually expressing identity in features of worship, especially in collective prayer, laying on of hands, healing prayers, "dance", and so on. The shifting attention to the action of the Holy Spirit allows Pentecostal people to move from spirituality in the center of which the Church is in the spiritual life that develops around God as the Trinity. The charismatic movement develops all these features in a postmodern way, focusing on experience, not on the Bible, on the authority and role of the pastor, on the theology of prosperity.