Регіоналізм як предмет сучасного політичного дискурсу

Abstract

У статі визначено поняття «регіоналізм», його сутність та вектори розвитку. Регіоналізм представлено крізь призму функціонування Європейського Союзу. Розглянуто та проаналізовано погляди науковців: А. Ачарья, А. Катцкестейна, М. Котера, Ф. Кінскі, А. Макаричева, А Марка, Ф. Содербаума Ж. Стінбергена, М. Тело, Р. Фоке, Б. Хеттне, П. Юкарейнена та ін. Учені розглядали явище регіоналізму з економічної, політичної, управлінської та соціальної точок зору, що дало змогу охарактеризувати регіоналізм як комплексне явище, від моделі та сприйняття якого залежить як функціонування країни на міжнародній арені, так і її внутрішня політика. Проаналізовано співвідношення регіоналізму з глобалізацією, де було визначено, що регіоналізм є сполучною ланкою між локальним рівнем та глобальним, виконуючи стабілізувальну роль у різноманітних векторах функціонування країн та міждержавних об’єднань. Дослідження регіоналізму, окрім політичного та економічного векторів, можливе і крізь призму філософського аналізу, тому регіоналізм розглянуто як явище постмодернізму та крізь призму конструктивізму. Розглянуто особливості концепцій «старого» та «нового» регіоналізму. Основними характеристиками «старого» регіоналізму є функціонування за умови біполярної системи, формування за принципом «згори вниз», основна мета – вирішення економічних та безпекових питань, визнання дії лише суверенних держав. «Новий» регіоналізм є фундаментом розвитку багатополярності, будується «знизу вгору», де учасниками є не лише країни, а й інші інституційні утворення у вигляді субнаціональних учасників. Також розглянуто декілька сценаріїв розвитку регіоналізму, до яких належать: 1) ліберальна глобалізація; 2) політизація нового регіоналізму; 3) регіоналізм як інструмент побудови ієрархічного простору. Була надана оцінка кожному з варіантів розвитку регіоналізму як світового тренду. Визначено також сутність сучасного регіоналізму, яка полягає в тому що регіоналізм є наслідком економічної та технологічної глобалізації, агентами, що пришвидшують розвиток регіоналізму, є країни що розвиваються (Китай, Індія, країни Південної Америки, а також Україна) .

The article defines the concept of regionalism, its essence and vectors of development. Regionalism is seen as a phenomenon through the prism of the functioning of the European Union. We considered and analyzed views of these scientists: A. Acharya, A. Katzkestein, M. Kotter, F. Kinski, A. Makarichev, A. Mark, F. Soderbaum, J. Steenbergen, M. Telo, R. Focke, B. Hettne, P. Yukareinen and others. Scholars have considered the phenomenon of regionalism from an economic, political, managerial and social point of view, which allowed to characterize regionalism as a complex phenomenon. The model and perception of this phenomenon depends on the functioning of the country in the international arena and its domestic policy. The relationship between regionalism and globalization was analyzed. Also, it was determined that regionalism acts as an intermediary link between the local and global levels, playing a stabilizing role in various vectors of functioning of countries and intergovernmental associations. The study of regionalism, in addition to political and economic vectors, is possible through the prism of philosophical analysis, so regionalism was seen as a phenomenon of postmodernism and through the prism of constructivism. The peculiarities of the concepts of “old” and “new” regionalism are considered. The main characteristics of the “old” regionalism are the functioning of a bipolar system, the formation of the principle of “top down”, the main goal – to address economic and security issues, the recognition of the action of sovereign states only. The “new” regionalism is the foundation of the development of multipolarity, so it is built “from the bottom up”, where the actors are not only countries but also other institutional entities in the form of subnational actors. Several scenarios for the development of regionalism are also considered, which include 1) liberal globalization; 2) politicization of the new regionalism, 3) regionalism as a tool for building a hierarchical space. Each of the options for the development of regionalism as a global trend was assessed. We also noted the essence of modern regionalism, which is that regionalism is a consequence of economic and technological globalization, the agents that accelerate the development of regionalism are developing countries (China, India, South America, etc., including Ukraine).