Структурність правової свідомості як основоположна ознака, що визначає її зміст

Abstract

Правосвідомість як складне структурне формування характеризується шляхом поступового та послідовного розкриття складових частин, які логічно та функціонально пов'язані між собою та утворюють цілісну організацію. Актуальність даного питання виражається в тому, що виділення структури правової свідомості допомагає краще зрозуміти її місце в житті як суспільства, так і окремого індивіда, в системі соціально-нормативного регулювання. В статті здійснено аналіз структури правосвідомості як її ключової характеристики на основі поглядів вчених стосовно цього питання. Здійснено теоретичне узагальнення та систематизація уявлень про структуру, функції, механізми формування й реалізації регулятивних засад правосвідомості. Правосвідомість, відображаючи об'єктивні потреби суспільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки людини, додає цілеспрямованого характеру діяльності. Висловлена думка щодо систематизації наявних знань з приводу даного питання, відповідно до якої у структурі правової свідомості виділяють правову психологію та правову ідеологію, як керівні елементи, а також правову поведінку — складову, яка обумовлюється ідеологічними та психологічними факторами. Встановлено взаємовплив, взаємозв’язок складових елементів, їх роль в процесі реалізації функцій правової свідомості. Показана відносна самостійність структурних елементів правової свідомості щодо суспільного буття. Показано, що елементи правосвідомості не просто знаходяться в певних відносинах, а й обов’язково обумовлюють один одного, що дозволяє конкретній системі перебувати в процесі безперервного розвитку. Визначено, що правосвідомість функціонує як складна динамічна система, яка включає в себе правові ідеї, знання, відчуття, переконання, якими оперує її суб’єкт. Охарактеризовано значення кожного з елементів правосвідомості для організації та оформлення суспільної правової реальності. Обгрунтована роль наукового пізнання у справі ліквідації розриву між правосвідомістю і досягнутим рівнем розвитку суспільних відносин.

Legal consciousness as a complex structural formation is characterized by the gradual and consistent disclosure of components that are logically and functionally interconnected and form a coherent organization. The relevance of this issue is expressed in the fac t that the allocation of the structure of legal consciousness helps to understand better its place in the life of all society and of individual, in the system of social and normative regulation. The article analyzes the structure of the legal consciousness as its key characteristic based on the views of scholars on this issue. The theoretical generalization and systematization of ideas about the structure, functions, mechanisms of formation and implementation of regulatory principles of justice have been carried out. The legal consciousness, reflecting the objective needs of social development, is a prerequisite and regulator of human behavior, adds purposeful nature of activity. The opinion on the systematization of the existing knowledge regarding this issue has been expressed, according to this opinion, legal psychology and legal ideology are distinguished in the structure of legal consciousness as dominant elements, as well as legal behavior - a component that is conditioned by ideological and psychological factors. It established the interinfluence, interconnection of constituent elements, their role in the process of realization of functions of legal consciousness. The relative independence of the structural elements of legal consciousness in relation to social existence is shown. It is shown that the elements of legal consciousness are not only in certain relationships, but also necessarily condits each other, which allows a particular system to be in the process of continuous development. It is determined that legal consciousness works as a complex dynamic system, which includes the legal ideas, knowledges, feelings, beliefs that its subject operates on. The importance of each element of justice for the organization and execution of public legal reality is characterized. The role of scientific knowledge in closing the gap between justice and the achieved level of development of social relations is substantiated.