Про концепцію часу як послідовність та зміну станів об’єкта

Abstract

Дана стаття присвячена дослідженню актуального питання про часовий елемент існування матерії. Позаяк час – то форма координації змін об’єктів та їхнього стану, важливим є наукове оформлення процесу пізнання темпоральної форми буття, що проявляється у тривалості сущого та послідовності зміни станів усіх матеріальних систем і процесів у світі. У роботі основна увага приділена вивченню співмірностей у перцепції таких станів реально наявних явищ, які охоплюються поняттями «сучасне», «минуле» та «майбутнє». Адже теоретичне співвідношення даних трьох часових суперпозицій завжди були одним із актуальних аспектів, що гарантувало науковий інтерес у процесі сприйняття темпоральних властивостей. Проаналізовано різні доктринальні підходи темпорального опосередкування сущого, що спрямовані на окремі аспекти феноменальності часового усвідомлення характеру подій, їх розмежування на минулі, сучасні та майбутні. Вивчена цікава філософська думка, згідно з якою не тільки властивості та стан об’єктів можуть мати вплив на час як характеристику матерії. За подібною тезою у природі можливий і зворотній зв’язок: час як відносно самостійне явище, яке наділене власною енергією, може проявляти вплив на певні процеси та об’єкти, що існують у природі. Також розглянута концепція противників цією теорії, які визначають час виключно як форму існування матерії, яка, виходячи із сенсу матеріалізму проявом змісту, тобто самої матерії. Як наслідок, дані вчені категорично відкидають субстанціалізацію часу, тобто надання йому якостей особливої об’єктивної субстанції, об’єкта. Також досліджене питання про порядок зміни певних темпоральних станів певного явища. Встановлено, що час є взаємодіючим триваючим процесом, спрямованим від минулого до майбутнього через нинішнє. При цьому остання категорія і є тією точкою відліку, від якої ми пізнаємо попередні чи наступні події. Приділена увага властивості часу щодо його руху від минулого до майбутнього в порядку причинно-наслідкової взаємодії. У просторі завжди є певні позиції, які можуть характеризуватися як «до чогось» чи «після чогось». Якщо зафіксувати конкретний момент подій, всі інші явища по відношенню до них будуть по різні сторони такого зрізу: минуле – з одного боку, майбутнє – з іншого.This article is devoted to the study of the topical issue of the temporal element of the existence of matter. Since time is a form of coordination of changes in objects and their state, it is important to scientifically design the process of cognition of the temporal form of existence, which is manifested in the duration of existence and the sequence of changes in states of all material systems and processes in the world. The paper focuses on the study of proportions in the perception of such states of real phenomena, which are covered by the concepts of “present”, “past” and “future”. After all, the theoretical relationship of these three temporal superpositions has always been one of the relevant aspects, which guaranteed scientific interest in the process of perception of temporal properties. Various doctrinal approaches to the temporal mediation of being are analyzed, which are aimed at certain aspects of the phenomenality of temporal awareness of the nature of events, their delimitation into past, present and future. An interesting philosophical idea has been studied, according to which not only the properties and state of objects can influence time as a characteristic of matter. According to a similar thesis, feedback is possible in nature: time as a relatively independent phenomenon, endowed with its own energy, can influence certain processes and objects that exist in nature. Also considered is the concept of opponents of this theory, who define time exclusively as a form of existence of matter, which, based on the meaning of materialism, is nothing more than a manifestation of content, antimatter itself. As a result, these scientists categorically reject the substantialization of time, that is, giving it the qualities of a special objective substance, an object. The question of the order of change of certain temporal states of a certain phenomenon is also investigated. It has been established that time is an interacting ongoing process directed from the past to the future through the present. In this case, the last category is the starting point from which we learn previous or subsequent events. Attention is paid to the properties of time in relation to its movement from the past to the future in the order of causal interaction. There are always certain positions in space that can be characterized as “before something” or “after something”. When you record a specific moment of events, all other phenomena in relation to them will be on different sides of this section: the past on the one hand, the future – on the other.