Проблеми ефективності судового захисту як засобу забезпечення соціальних прав

Abstract

У статті досліджується проблема ефективності судового захисту як засобу забезпечення соціальних прав. Продемонстровано розвиток ідеї про роль судів як гарантів соціальних прав (вивчаються відповідні міжнародні договори і додаткові протоколи, міжнародні механізми захисту з їхніми позитивними і негативними сторонами). Встановлено, що, незважаючи на зростаючий інтерес і роль судів у захисті соціальних прав, натепер інституційне забезпечення цих прав все ще є недостатнім. Ця ситуація частково пояснюється правовою історією формування поняття та сутності другого покоління прав як явища. Були проаналізовані проблеми реалізації так званих «гучних» рішень (на основі відповідної практики латиноамериканських, північноамериканських і європейських судів). Розглянуто питання щодо прийняття судами відповідальності за захист соціальних прав і подальші складнощі імплементації прийнятих рішень у законодавство держав. Виявлено основні причини і передумови, відповідно до яких «гучні» судові рішення не зумовлюють належного впливу на механізми і системи гарантування соціальних прав. Опрацьовано ряд рішень українських судів щодо забезпечення соціальних прав, а також висвітлені внутрішньодержавні проблеми імплементації конституційних зобов’язань і виконання судових рішень. Встановлено, що, незважаючи на збільшення кількості практичних кейсів щодо захисту соціальних прав, судова система України все ще не готова повною мірою захищати ці права. Були зроблені висновки щодо актуальності проблеми ефективності судового захисту соціальних прав і гострої необхідності мобілізації додаткових засобів. Обґрунтовано тезу про те, що в ситуації відсутності кардинальних реформ у сфері захисту соціальних прав міжнародні судові механізми не зможуть заміняти внутрішньодержавні інститути, прямим обов’язком яких є гарантування відповідних приписів, закріплених у конституціях. Було відзначено, що в умовах неспроможності судової системи гарантувати соціальні права це завдання беруть на себе інші суб’єкти – правозахисні організації, міжнародні неурядові організації, бізнес тощо.

The article investigates the problem of the effectiveness of judicial protection as a means of ensuring social rights. The development of the idea about the role of courts as implementers of social rights is revealed (relevant international treaties and additional protocols, international protection mechanisms with their positive and negative sides are studied). It has been determined that despite the growing interest and role of the courts in the protection of social rights, today the institutional enforcement of these rights is still insufficient. This situation is in part attributed to the legal history of the so-called second generation of rights as a phenomenon. The problems of implementing the so-called “landmark court decisions” (based on the relevant practice of Latin, North American, and European courts) were analyzed. The issue of taking responsibility for the protection of social rights by the courts and further difficulties in implementing the decisions taken into the legislation of states were reviewed. The major reasons and prerequisites are revealed, under which ‘landmark decisions’ do not render proper impact on social rights mechanisms and systems. Several decisions of Ukrainian courts to ensure social rights were processed and domestic problems of implementation of constitutional obligations and execution of court decisions were highlighted. It is established that despite the increase in the number of practical cases of social rights protection, the judicial system of Ukraine is still not ready to fully protect these rights. Conclusions were made on the urgent problems of efficiency of judicial protection of social rights and the urgent need to mobilize additional means. An outcome was made and an idea emerged that in the absence of cardinal reforms in the sphere of social rights protection, international judicial mechanisms will not be able to substitute for internal state institutions, whose direct duty is to guarantee the provisions enshrined in the constitutions. It was pointed out that in the conditions of insolvency of the judicial system to guarantee social rights, this task is undertaken by other subjects - human rights organizations, international nongovernmental organizations, and businesses.