До проблеми формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі (з української мови на німецьку мову)

Abstract

Стаття присвячена актуальній проблемі формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів-перекладачів у письмовому перекладі (з української мови на німецьку мову). Для визначення теоретичних засад формування текстотвірної компетентності, необхідних для реалізації передбачуваної методики навчання, нами проаналізовано наукові роботи українських та зарубіжних вчених з даного питання. Розглянуто текстотвірну компетентність крізь призму ключового її поняття – „текст”. З’ясовано, що текст є базовою основою комунікації і виступає засобом, способом та продуктом реалізації комунікативної діяльності. У статті уточнено поняття фахової компетентності перекладача як набір знань, навичок і вмінь, що забезпечують перекладацьку діяльність, тобто пізнавальні та практичні навички і вміння, знання етичних норм, емоційний і мотиваційний компоненти. Схарактеризовано фахову компетентність перекладача як багатокомпонентне утворення підкомпетентностей, якими володіє досвідчений фахівець. Представлено графічну модель фахової компетентності перекладача з такими її складовими: професійно-технічна компетентність, яка забезпечує володіння спеціальними знаннями, навичками, вміннями, без яких неможливе виконання професійної діяльності перекладача (розуміння завдань перекладацької діяльності, основних засад теорії перекладу, принципів та технічних прийомів процесу перекладу); комунікативна компетентність забезпечує здатність здійснювати аналіз іншомовної інформації з подальшим її інтерпретуванням рідною мовою в залежності від зовнішніх умов середовища, де здійснюється переклад, особливостей реципієнта з урахуванням володіння граматичними і лексичними знаннями навичками і вміннями (мовна складова); текстотвірна компетентність забезпечує володіння уміннями створювати тексти різних типів залежно від ситуації та індивідуальних особливостей колективу і загальних норм і вил національного спілкування; особистісна компетентність забезпечує визначення психофізіологічні особливості перекладача; стратегічна компетентність забезпечує підбір стратегій і тактик зазначеної діяльності.