Правозастосування як категорія особливої форми реалізації права

Завантаження...
Ескіз

Дата

2020

Автори

Магновський, Ігор Йосифович
Магновський, І. Й.
Магновский, Игорь Иосифович
Mahnovskyi, Ihor Y.

Назва журналу

ISSN журналу

Назва тому

Видавець

Одеса : Гельветика

Анотація

Стаття присвячена висвітленню у загальнотеоретичному контексті окремих аспектів організації процесу правозастосування як категорії особливої форми реалізації права, що полягає у державно-владній реалізації правових приписів, своєчасність та активність котрих якісно позначається та впливає на формування і розвиток інституцій громадянського суспільства. Усвідомлено розуміння такої багатоаспектної категорії, як правозастосування, та його проблематику на сучасному етапі державотворення, де одним з основних завдань постає підвищення якості впровадження нормативно-правових актів. Зауважується, що застосування права викликано певним комплексом об'єктивних і суб'єктивних обставин, які зумовлюють спрямовану на реалізацію норм права і здійснювану у спеціально встановлених формах державно-владну діяльність органів держави та місцевого самоврядування. Наголошується, що правозастосування є один зі способів державно-правового впливу на суспільні відносини, їх регулювання, відповідно до якого здійснюється таке державне управління у соціально-правовому середовищі. Підкреслюється, що зміст правозастосовчої діяльності можливо розглядати з позицій інтелектуально-вольових характеристик: пізнання, відображення, аналіз, синтез, правове мислення, конструктивні функції тощо. Указується на завдання суб'єктів правозастосування, серед яких - співдіяльність, примус до реалізації правових норм, покладання відповідальності. Виокремлено особливості правозастосування, які вказують на його специфіку, а саме: правозастосування здійснюється від імені держави спеціальними органами, тобто, як і правотворчість, є прерогативою державно-владної діяльності; сутністю правозастосування є не лише регулювання певного виду відносин, а й призначення покарання, що накладає відбиток і на дію правових приписів; правозастосування дає можливість забезпечити дію правових приписів у тих випадках, коли інші форми реалізації права є неможливими; правозастосування є однією із суттєвих гарантій забезпечення та охорони дії правових приписів як засобу владно-регулятивного впливу держави на суспільство. Констатується практична спрямованість теорії правозастосування, яка природно зумовлюється її безпосередньо прикладним характером. Підсумовується ефективність правозастосування як комплексного правореалізаційного процесу із прикладним характером, котра криється у єднанні та взаємозумовленості його суб'єктів, у яких закладені фактори примусу та накладення відповідальності, базуючись на юридичному підґрунті.
The article is devoted to the coverage in the general theoretical context of certain aspects of the organization of the law enforcement process as a category of a special form of law realization, which is the state-government implementation of legal requirements, timeliness and activity which qualitatively affects and influences the formation and development of civil society institutions. Understanding of such a multifaceted category as law enforcement and its issues at the present stage of state formation, where one of the main tasks is to improve the quality of implementation of regulations. It is noted that the application of law is caused by a certain set of objective and subjective circumstances, which determine the state-authoritative activity and local self-government bodies aimed at the implementation of legal norms and carried out in specially established forms. It is emphasized that law enforcement is one of the ways of state and legal influence on public relations, their regulation, in accordance with which this public administration is carried out in the socio-legal environment. It is emphasized that from the cities of law enforcement activity it is possible to consider from the standpoint of intellectual and volitional characteristics: cognition, reflection, analysis, synthesis, legal thinking, constructive functions, etc. Indicates the tasks of law enforcement agencies, including: cooperation, coercion to implement legal norms, liability. The peculiarities of law enforcement are highlighted, which indicate its specificity, namely: law enforcement is carried out on behalf of the state by special bodies, i.e. like law-making is the prerogative of state power; the essence of law enforcement is not only the regulation of a certain type of relationship, but also the imposition of punishment, which affects the effect of legal regulations; law enforcement provides an opportunity to ensure the effect of legal requirements in cases where other forms of exercise of the right are impossible; law enforcement is one of the essential guarantees of ensuring and protecting the effect of legal regulations as a means of governmental and regulatory influence of the state on society. It is stated on the practical orientation of the theory of law enforcement, which is naturally determined by its directly applied nature. Summed up the effectiveness of law enforcement, a comprehensive law realization process, which lies in unity and interdependence of its subjects, which factors inherent coercion and imposition of liability based on legal grounds.

Бібліографічний опис

Магновський І. Й. Правозастосування як категорія особливої форми реалізації права / І. Й. Магновський // Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». Т. 27 / голов. ред. Ю. В. Цуркан-Сайфуліна ; МОН України, НУ «ОЮА». – Одеса : Гельветика, 2020. – C. 59-66.

Ключові слова

правозастосування, правозастосовча діяльність, механізм правозастосування, правове регулювання, правова норма, law enforcement, law enforcement activities, law enforcement mechanism, legal regulation, legal norm, Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE

Цитування

Магновський І. Й. Правозастосування як категорія особливої форми реалізації права / І. Й. Магновський // Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». Т. 27 / голов. ред. Ю. В. Цуркан-Сайфуліна ; МОН України, НУ «ОЮА». – Одеса : Гельветика, 2020. – C. 59-66.