Інституціональна теорія злочинності та криміналізації суспільства

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2010. Дисертація присвячена створенню цілісної концепції, яка розкриває механізм криміналізації сучасного українського суспільства і сутність злочинності з позицій інституціоналізму як міждисциплінарної методологічної теорії. Сформована інституціональна концепція криміналізації суспільства, в основі якої лежать два взаємопов’язані глобальні процеси: криміналізація соціальних інститутів та інституціоналізація кримінальних практик. Досліджено еволюція доктринальних поглядів на злочинність як соціальний феномен, визначені основні теоретичні підходи до ідентифікації понять «злочинність» та «злочинець», їх сутності та змісту. Розкрито природу злочинності як прояву соціальної патології та деструктивності, що руйнує інституціональну цілісність соціуму. Злочинность розглянуто з позиції теорії соціальної практики та предметної діяльності в рамках інституціонального підходу; охарактеризовано механізм зворотного впливу злочинності на суспільство в зазначеному контексті; на основі інституціонально-синергетичного методу подано визначення злочинності як відкритої соціальної системи кримінальних практик. Обґрунтовано, що зареєстрована і латентна частина кримінальних практик є єдиним соціальним явищем, що має загальну детермінацію і соціальний механізм прояву. Проаналізовано основні кримінологічні теорії, засновані на економічному і соціологічному інституціоналізмі. Розкрито зміст і методологічне значення інституціональної теорії криміналізації суспільства, сформульовано її концептуальні основи, досліджено характер і ступінь впливу інституціональної кризи, що виявилася в руйнуванні і деформації соціальних інститутів у пострадянських державах, на процеси криміналізації суспільства. Розкрито особливості криміналізації соціальних інститутів та інституціоналізації окремих кримінальних практик у період перехідного (транзитивного) стану суспільства. Проаналізовано механізм інституціоналізації тіньової та кримінальної економіки, корупції, організованої злочинності.Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Одесская национальная юридическая академия. – Одесса, 2010. Диссертация посвящена созданию целостной концепции, раскрывающей механизм криминализации современного украинского общества и сущность преступности с позиций институционализма как междисциплинарной методологической теории. Обоснована институциональная теория криминализации общества, в основе которой лежат два взаимосвязанных глобальных процесса: криминализация социальных институтов и институционализация криминальных практик. Прослежена эволюция доктринальных взглядов на преступность как социальный феномен, определены основные теоретические подходы к идентификации понятий «преступность» и «преступник», их сущности и содержанию. Раскрыта природа преступности как проявление социальной патологии и деструктивности, разрушающей институциональную целостность социума. Преступность рассмотрена с позиции теории социальной практики и предметной деятельности в рамках институционального подхода, охарактеризован механизм обратного влияния преступности на общество в отмеченном контексте. На основе институционально-синергического метода дано определение преступности как открытой социальной системы криминальных практик. Обосновано, что зарегистрированные и латентные криминальные практики являются единым социальным явлением, которое имеет общую детерминацию и социальный механизм проявления. Проанализированы основные криминологические теории, основанные на экономическом и социологическом институционализме. Раскрыты содержание и методологическое значение институциональной теории криминализации общества, сформулированы ее концептуальные основы, исследован характер и степень криминогенного влияния институционального кризиса. Обосновывается, что в криминологическом понимании механизм институционализации преступности предстаёт как социальный процесс, который имеет три последовательных этапа – типизацию, объективизацию и легитимацию криминальных практик. Обосновано, что в механизме институционализации преступности проявляется взаимодействие личностных и социальных факторов, которые обусловливают определенную социальную активность индивидов. Воспроизводится определенный тип поведения, характер и направленность которого обусловленны конкретной социокультурной средой. Анализируются представления относительно роли средств массовой коммуникации как важного культурологического фактора институционализации преступности и наиболее результативного способа распространения стандартов поведения и определенных ценностей. Раскрыты особенности криминализации социальных институтов и институционализации отдельных криминальных практик в период переходного (транзитивного) состояния общества. Проанализирован механизм институционализации теневой и криминальной экономики, коррупции, организованной преступности.