Формування християнського вчення про партнерство церкви і суспільства у соціальній доктрині католицизму

Abstract

У статті доведено, що вчення про партнерство церкви і суспільства виникає в соціальній доктрині католицизму вже на етапі її формування. Надання переваги суспільству як діалогічному партнерові та заклики до обмеження впливу держави помітні вже у вченні Лева XIII. Критичне ставлення до соціалістичного колективізму та ліберального індивідуалізму зумовлювало захист прав родини, місцевої спільноти, професійних спілок як природних складових громадянського суспільства. Але вже у вченні Пія XII пріоритетним стає також захист прав особистості від тотального впливу держави. Цілковита реалізація можливостей особистості та громадянського суспільства оголошуються змістом загального блага. Держава має підтримувати не лише законний порядок, але і забезпечувати умови для вільного розвитку особи, родини, громадянського суспільства. Усе це має привести до виникнення суспільства загального добробуту як реалізації норм природного закону.

В статье доказано, что учение о партнерстве церкви и общества возникает в социальной доктрине католицизма уже на этапе ее формирования. Предпочтение общества как диалогического партнера и призывы к ограничению влияния государства заметны уже в учении Льва XIII. Критическое отношение к социалистическому коллективизму и либеральному индивидуализму приводило к защите прав семьи, местного сообщества, профессиональных союзов как естественных составляющих гражданского общества. Но уже в учении Пия XII приоритетной становится защита прав личности от тотального влияния государства. Полная реализация возможностей личности и гражданского общества объявляется содержанием общего блага. Государство должно поддерживать не только законный порядок, но и обеспечивать условия для свободного развития личности, семьи, гражданского общества. Все это должно привести к возникновению общества всеобщего благосостояния как реализации норм естественного закона.

The article proves that the doctrine of the partner ship between church and society arises in the social doctrine of Catholicism already at the stage of its formation. The preference of society as a dialogical partner and calls for limiting the influence of the state a real ready visible in the teachings of Leo XIII. A critical attitude to wards socialist collectivism and liberal individualism led to the protection of the rights of the family, the local community, trade unions as natural components of civil society. But already in the teachings of Pius XII, the protection of the rights of the individual from the total influence of the state also becomes a priority. The full realization of the capabilities of the individual and civil society are declared the content of the common good. The state should support not only the lawful order, but also provide conditions for the free development of the individual, the family, and civil society. All this should lead to the emergence of a society of general welfare as the implementation of the norms of natural law.