Политико-правовой статус императора Восточной Римской империи в VI веке: титул, юрисдикция и субъектность
Завантаження...
Дата
2020
Автори
Мельник, Віктор Мирославович
Мельник, В. М.
Melnyk, Viktor M.
Melnyk, V. M.
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса : Гельветика
Анотація
У статті детально проаналізовано історико-юридичну проблему
статусу імператора Східної Римської імперії у VI столітті. Особливу увагу автор концентрує навколо
доктринального питання про необхідність розширення застарілого
традиційного історіографічного
уявлення про територіальну юрисдикцію владних повноважень східно-римських імператорів.
Синтетичний підхід, побудований на стрункій системі зведеного аналізу великої кількості
першоджерел, юридичних норм,
імператорських рескриптів, нової
фахової літератури, дозволяє небезпідставно стверджувати: протягом всього VI століття Західна
частина Середземноморського регіону продовжувала визнавати верховну політичну владу «єдиного»
римського імператора – східного.
Варварські завоювання, здійснені
під час Великого переселення народів, не зруйнували інституційну
базу римської цивілізації. Де-юре
ці завоювання були санкціоновані
західними та східними римськими
імператорами з огляду на застосування ними норми правового режиму foedus.
Із використанням міждисциплінарного поєднання методологічних
принципів класичної історії права з останніми хронографічними та
фактографічними досягненнями
історіографії, загальної теорії політики, історії політичних учень, науки публічного управління та адміністрування автор висуває, відстоює
і аргументовано доводить тезу про
здійснення імператорами Зеноном
Ісавром (476–491), Анастасієм І
(491–518), Юстином І (518–527)
та Юстиніаном Великим (527–565)
не лише формального, але й фактичного (політичного) сюзеренітету
над колишніми провінціями Західної
частини Римської імперії.
Автор нівелює стандартне твердження про падіння Римської імперії
у V столітті, стверджуючи про неперервність і державно-інституційне
продовження існування Імператорського Риму в ранньому Середньовіччі.
Константинополь (де-юре – «Новий
Рим») продовжував утримувати верховну правову і політичну владу на
теренах Західної Європи, зберігаючи
та охороняючи установи і юридичні
інститути доби домінату.
The article analyzes in detail the historical and legal problem of the status of the emperor of the Eastern Roman Empire in the VI century AD. Particular authorial attention concentrates around the doctrinal issue of the need to revise and expand the outdated traditional historiographic concept of the territorial jurisdiction of power of the Eastern Roman emperors. The synthetic approach was built up by a consolidated analysis of a large number of primary sources, legal norms, imperial rescripts, new professional literature. It makes it possible to affirm: throughout the VI century AD, the Western part of the Mediterranean region continued to recognize the supreme political power of the “single” Roman emperor (eastern). The barbaric conquests during the Great Migration did not destroy the institutional base of Roman civilization. De jure these conquests were even sanctioned by the Western and Eastern Roman emperors, given their application of the rule of law of the lex foedus. Using an interdisciplinary combination of the methodological principles of the classical history of law and the latest chronographic and factographic achievements of historiography, the author puts forward and defends the argument for the emperor’s political suzerainty over the former provinces of the Western part of the Roman Empire. The author eliminates the standard statement about the fall of the Roman Empire in the V century AD, asserting the continuity and state-institutional continuation of the existence of Imperial Rome in the early Middle Ages. Constantinople (de jure “New Rome”) continued to maintain supreme legal and political power in Western Europe, preserving and protecting institutions and legal customs of the dominatus era.
The article analyzes in detail the historical and legal problem of the status of the emperor of the Eastern Roman Empire in the VI century AD. Particular authorial attention concentrates around the doctrinal issue of the need to revise and expand the outdated traditional historiographic concept of the territorial jurisdiction of power of the Eastern Roman emperors. The synthetic approach was built up by a consolidated analysis of a large number of primary sources, legal norms, imperial rescripts, new professional literature. It makes it possible to affirm: throughout the VI century AD, the Western part of the Mediterranean region continued to recognize the supreme political power of the “single” Roman emperor (eastern). The barbaric conquests during the Great Migration did not destroy the institutional base of Roman civilization. De jure these conquests were even sanctioned by the Western and Eastern Roman emperors, given their application of the rule of law of the lex foedus. Using an interdisciplinary combination of the methodological principles of the classical history of law and the latest chronographic and factographic achievements of historiography, the author puts forward and defends the argument for the emperor’s political suzerainty over the former provinces of the Western part of the Roman Empire. The author eliminates the standard statement about the fall of the Roman Empire in the V century AD, asserting the continuity and state-institutional continuation of the existence of Imperial Rome in the early Middle Ages. Constantinople (de jure “New Rome”) continued to maintain supreme legal and political power in Western Europe, preserving and protecting institutions and legal customs of the dominatus era.
Бібліографічний опис
Мельник В. М. Политико-правовой статус императора Восточной Римской империи в VI веке: титул, юрисдикция и субъектность / В. М. Мельник // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2020. - № 3. - С. 68-80.
Ключові слова
Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, the power of the emperor, Eastern Roman Empire (Byzantium), dominatus era, barbarian foederati, the legal personality of medieval barbarian kingdoms, влада імператора, Східна Римська імперія (Візантія), епоха домінату, варвари-федерати, правосуб’єктність варварських середньовічних королівств
Цитування
Мельник В. М. Политико-правовой статус императора Восточной Римской империи в VI веке: титул, юрисдикция и субъектность / В. М. Мельник // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2020. - № 3. - С. 68-80.