Истинность и рациональная приемлемость

Abstract

В статье рассматривается проблема соотношения понятий «истинность» и «рациональная приемлемость» с помощью анализа некоторых идей Г. Харта и Ю. Хабермаса. Автор приходит к выводу, что нельзя ограничиваться лишь констатацией различия этих понятий, в том числе, констатацией их соотнесенности либо с дескриптивным, либо с недескриптивным способами употребления языка. Это приводит к вытеснению понятия истинности и к замене его понятием рациональной приемлемости во многих практических контекстах. А между тем понятие рациональной приемлемости содержит в себе императив стремления к истине как свой «скрытый параметр». Обосновано, что анализ проблемы соотношения истинности и рациональной приемлемости не должен закончиться только констатацией их отличия. Они действительно могут быть соотнесены с разными универсумами (знаний и действий), с разными отношениями (субъект-объектный и субъект-субъектный). Показано, что если на этих выводах остановиться, то философам придется нести ответственность за те практические последствия, к которым они приводят. В частности, за «незаметное» исчезновение понятия истинности из целого ряда теоретических и практических контекстов и замену его понятиям рациональной приемлемости. Отмечено, что в этом плане заслуживает внимания и развития позиции Ю. Габермаса, который обратил внимание на "скрытые параметры" самой рациональной приемлемости. Речь идет о неявное, но фактически неизбежное использование понятия истины как регулятива внутри сутодеятельных подходов, поскольку неустранимым в них принятие понятия действительности. Истинность всегда рационально приемлема, а рациональная приемлемость явно или неявно всегда опирается на стремление к истинности как основание-регулятив любого действия.

У статті розглядається проблема співвідношення понять «істинність» і «раціональна прийнятність» за допомогою аналізу деяких ідей Г. Харта і Ю. Габермаса. Здійснений аналіз позицій, які представлені в філософії права Г. Харта і в концепції комунікативної філософії Ю. Габермаса. Також здійснена спроба осмислити ступінь відповідальності філософів за практичні наслідки тих теоретичних констатацій щодо співвідношення вказаних понять, які ними пропонуються. Автор приходить до висновку, що не можна обмежуватися лише констатацією відмінності цих понять, в тому числі, констатацією їх співвіднесеності або з дескриптивним, або з недескриптивним способами вживання мови. Це призводить до витіснення поняття істинності і до заміни його поняттям раціональної прийнятності в багатьох практичних контекстах. А тим часом поняття раціональної прийнятності містить в собі імператив прагнення до істини як свій «прихований параметр». Обгрунтовано, що аналіз проблеми співвідношення істинності та раціональної прийнятності не повинен закінчитися лише констатацією їх відмінності. Вони дійсно можуть бути співвіднесені з різними універсумами (знань і дій), з різними відносинами (суб'єкт-об'єктним і суб'єкт-суб'єктним). Показано, що якщо на цих висновках зупинитися, то філософам доведеться нести відповідальність за ті практичні наслідки, до яких вони призводять. Зокрема, за «непомітне» зникнення поняття істинності з цілого ряду теоретичних і практичних контекстів і заміну його поняттям раціональної прийнятності. Зазначено, що у цьому плані заслуговує на увагу і розвиток позиція Ю. Габермаса, який звернув увагу на «приховані параметри» самої раціональної прийнятності. Йдеться про неявне, але фактично неминуче використанні поняття істини як регулятива всередині сутодіяльнісних підходів, оскільки непереборним в них є прийняття поняття дійсності. Істинність завжди раціонально прийнятна, а раціональна прийнятність явно або неявно завжди спирається на прагнення до істинності як підстава-регулятив будь-якої дії.

The article deals with the problem of correlation between the concepts of "truth" and "rational acceptability" by analyzing some of the ideas of G. Hart and J. Habermas. There were analyzed the positions presented in the philosophy of G. Hart's law and in the concept of communicative philosophy by J. Habermas. An attempt has also been made to comprehend the degree of responsibility of philosophers for the practical consequences of those theoretical findings as to the relation of these concepts which they propose. The author concludes that it is impossible to be limited only to the statement of differences of these concepts, including the statement of their correlation with either descriptive or non-descriptive ways of using language. This leads to the displacement of the notion of truth and to its replacement by the notion of rational acceptability in many practical contexts. Meanwhile, the notion of rational acceptability contains the imperative of striving for truth as its "hidden parameter". It is justified that the analysis of the problem of correlation of truth and rational acceptability should not end only with the statement of their difference. They can indeed be correlated with different universes (knowledge and actions), with different relationships (subject- object and subject-subject). It is shown that if these conclusions are to be drawn, then the philosophers will have to be responsible for the practical consequences to which they lead. In particular, for the "imperceptible" disappearance of the concept of truth from a number of theoretical and practical contexts and its replacement by the concept of rational acceptability. It was noted that in this regard the development of J. Habermas, who drew attention to the "hidden parameters" of the most rational acceptability, deserves attention and development. It is an implicit but actually inevitable use of the notion of truth as a regulation within purely actionable approaches, since it is irresistible to accept the notion of reality. Truth is always rationally acceptable, and rational acceptability, explicitly or implicitly, always relies on the pursuit of truth as the basis-regulation of any action.