Театр у соціокультурній динаміці сьогодення

Abstract

У статті аналізується феномен театру в соціальному досвіді сучасних реалій. Зазначено, що дослідження його соціального статусу й напрямів подальших трансформацій є ознакою тих змін, у яких сьогодні перебуває суспільство. Підкреслюється ідея про те, що театр не тільки презентує потреби та запити часу, а й моделює суспільну поведінку глядача, виступає в якості соціального контролю сфери людських взаємодій. Установлено, що для сучасного театру характерний стан експерименту, центром його естетики стає намагання зробити проблемою сам процес комунікації, відобразити й посилити осередок соціосимволічного контексту цінностей і умовностей. Зазначається, що театр є концепцією дзеркала світу, яка спрямована на те, щоб глядач побачив і впізнав нерозв’язані власні завдання, визнавши себе невід’ємною частиною існуючого цілого (суспільства).

В статье анализируется феномен театра в социальном опыте современных реалий. Отмечено, что исследования его социального статуса и направлений дальнейших трансформаций являются показателем тех изменений, которые сейчас происходят в обществе. Подчеркивается идея о том, что театр не только представляет потребности и запросы времени, но и моделирует общественное поведения зрителя, выступая в качестве социального контроля сферы человеческих взаимодействий. Установлено, что для современного театра характерно состояние эксперимента, центром его эстетики становится попытка сделать проблемой сам процесс коммуникации, отразить и усилить социосимволический контекст ценностей и условностей. Отмечается, что театр является концепцией зеркала мира, которая направлена на то, чтобы зритель увидел и узнал нерешенные собственные задачи, признав себя неотъемлемой частью существующего целого (общества).

In the article, the author analyzes the phenomenon of theater in the social experience of contemporary realities. Indicated that studies social status of it and directions of further transformation is a sign of the changes that are currently being in the society. Emphasized the idea that theater is not only present needs and demands of the time, but also models the behavior of the public audience, acts as a social control sphere of human interaction. It was found, that postmodern theater is characterized by experimental condition, the center of his aesthetics becomes to make the process of communication problems, reflect and strengthen context of values and conventions. It is noted that the theater is a mirror of the world concept, which aims to ensure that the audience saw and recognized their own unresolved problem, finding himself an integral part of the existing whole (society).