Особливості розв’язання конфліктів та управління конфліктами у пострадянських країнах (на прикладі Молдови, Грузії, України)

Abstract

Політичний конфлікт містить загальні ознаки, які виділяють його від інших суспільних конфліктів, а можливі шляхи розвитку і подолання конфліктної ситуації уже встановленні на теоретичному та практичному рівнях. Однак, сучасна історія пострадянських країн свідчить про небезпеку політичних конфліктів, оскільки сторони протиборства не завжди використовують загальноприйняті правила дипломатичного врегулювання конфліктів, а тому відбувається консервування конфліктних протиріч на невизначений період. Особливості ескалації протиборства на теренах Молдови, Грузії та України демонструють небезпечні наслідки військових конфліктів, які виникли на підставі розвитку політичних процесів, а тому потребують уваги та детального аналізу. Сторони вдаються до непередбачуваних дій, а усі відомі шляхи врегулювання конфліктів не приводять до вирішення конфліктів. Звичайно, пострадянські країни на конфліктологічній мапі демонструють специфічні шляхи розвитку політичного конфлікту, його ескалації та особливості призупинення. Вирішення конфліктної ситуації у пострадянських країнах часто спонукає сторони до подальшого і сильнішого загострення. Суб’єкти політичного конфлікту доходять до критичної точки протиборства, а саме збройного протистояння. У період Радянського союзу конфлікти взагалі не вирішувалися, вони публічно не розголошувалися і наукового дослідження, щодо даного питання, практично не існувало. З становленням незалежних пострадянських держав політичний конфлікт став проявлятися в різних сферах суспільного життя публічно, що сприяло науковій активності в конфліктному напрямку дослідження. Тому, особливості щодо врегулювання політичного конфлікту розпочинають висвітлювати в період становлення незалежних пострадянських держав. Уже встановлений науковий факт, що посткомуністичні країни складно переходять до демократії та по різному сприймають цей процес, оскільки, одні законсервувались на невизначений термін, інші швидко перелаштувались на новий лад, треті ніяк не можуть визначитись з вектором розвитку. Цей процес науковцями трактується, як непослідовний, суперечливий та необачний.Политический конфликт содержит общие признаки, которые выделяют его от других общественных конфликтов, а возможные пути развития и преодоления конфликтной ситуации уже установлены на теоретическом и практическом уровнях. Однако, современная история постсоветских стран свидетельствует об опасности политических конфликтов, поскольку стороны противоборства не всегда используют общепринятые правила дипломатического урегулирования конфликтов, а потому происходит консервирования конфликтных противоречий на неопределенный период. Особенности эскалации противоборства на территории Молдовы, Грузии и Украины демонстрируют опасные последствия военных конфликтов, возникших на основании развития политических процессов, а потому требуют внимания и детального анализа. Стороны прибегают к непредсказуемым действиям, а все известные пути урегулирования конфликтов не приводят к разрешению конфликтов. Конечно, постсоветские страны на конфликтологической карте демонстрируют специфические пути развития политического конфликта, его эскалации и особенности приостановления. Решение конфликтной ситуации в постсоветских странах часто побуждает стороны к дальнейшему и более сильного обострения. Субъекты политического конфликта доходят до критической точки противоборства, а именно вооруженного противостояния. В период Советского Союза конфликты вообще не решались, они публично не разглашались и научного исследования, по данному вопросу, практически не существовало. С становлением независимых постсоветских государств политический конфликт стал проявляться в различных сферах общественной жизни публично, что способствовало научной активности в конфликтном направления исследования. Поэтому, особенности по урегулированию политического конфликта начинают освещать в период становления независимых постсоветских государств. Уже установлен научный факт, что посткоммунистические страны сложно переходят к демократии и по-разному воспринимают этот процесс, поскольку, одни законсервировались на неопределенный срок, другие быстро перестроились на новый лад, третьи никак не могут определиться с вектором развития. Этот процесс учеными трактуется, как непоследовательный, противоречивый и опрометчивый.A political conflict contains general signs that distinguish it from other public conflicts, and possible ways of development and overcoming conflict situations are already established on theoretical and practical levels. However, the modern history of post-soviet countries shows the danger of political conflicts, as opposing parties not always use the generally accepted rules of the diplomatic settlement of conflicts, and that is why there is a possibility of conflict contradictions for an indefinite period. The features of opposing escalation on the walks of life of Moldova, Georgia, and Ukraine demonstrate the hazard effects of military conflicts, that arose upon the basis of political processes development, and that is why need attention and detailed analysis. Parties are succeeded in the unforeseeable actions, and all wellknown ways of settlement of conflicts do not result in the decision of conflicts. Of course, the post-Soviet countries on the conflict map show specific ways of developing political conflict, its escalation and the features of suspension. Conflict resolution in post-Soviet countries often leads the parties to further aggravation. The subjects of political conflict reach a critical point of confrontation, which is armed confrontation. During the Soviet Union, conflicts were not resolved at all, they were not publicly disclosed, and there was virtually no scientific research on the subject. With the emergence of independent post-Soviet states, political conflicts began to publicly manifest themselves in various spheres of social life, contributing to scientific activity in the conflict direction of research. Therefore, the peculiarities of the settlement of political conflict begin to illuminate in the period of the formation of independent post-Soviet states. It has already been established that post-communist countries have a difficult transition to democracy and perceive this process differently since some have been left indefinitely, others have quickly changed to a new order, and others cannot determine the vector of development. This process is interpreted by scientists as inconsistent, contradictory and careless.